У жовтні минулого року в Національній бібліотеці України імені Вернадського, у філії №1, що в центрі Києва, на Володимирській, 62, сталась аварія в тепломережі. Під дією гарячої води та пари опинилося 200 тис. документів (загальний фонд «Академічки» —близько 14 мільйонів одиниць збереження). Здається, за всю свою 85-літню історію «Академічка» не перебувала в полі такої посиленої уваги суспільства!
Утім, для самої Національної бібліотеки аварія не була несподівана: 56 років установі бракувало коштів на капремонт! Комунікації давно потребували заміни. Останні літ п’ятнадцять працювали мов на пороховій бочці. А коли трубу таки прорвало, працівники бібліотечного Центру консервації та реставрації грамотно, як учить світова практика, одразу після аварії вивезли 12 тисяч одиниць збереження до морозильної камери Київського холодокомбінату № 3. Цінні книги потребували негайного просушування. Самовіддано працювали всі співробітники бібліотеки незалежно від віку, посади, вченого ступеня. Так само самовіданно та ретельно працювали, як у власному домі, співробітники «Київенерго», очолювані його генеральним директором, невтомним Іваном Плачковим.
Поспішили на допомогу Національній бібліотеці Президія НАН України, академічні інститути технічної теплофізики, мікробіології і вірусології імені Д. Заболотного, хімії поверхні, Науково-технічний центр електрофізичної обробки, а також Інститут гігієни та медичної екології Мінохорони здоров’я та інші установи. Допоміг оригінальний спосіб «лікування» книжок (розробка Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України і Центру консервації та реставрації НБУВ).
У перші дні аварії, коли порятунок книг залежав від оперативності, а оперативність — від значних коштів, на допомогу прийшли ті, кого називаємо нашими доброчинниками чи меценатами.
Історія свідчить: що більше доброчинників, то вища культура суспільства. Її рівень залежить саме від того, наскільки маєтні люди підтримують національні цінності. Наша бібліотека, одна з десяти найбільших у світі, безперечно, до таких цінностей належить.
Доброчинство — привілей не лише королів чи князів, а й усіх високих духом. У перші ж дні після аварії істотну та термінову допомогу НБУВ надали Президія НАН України (500 тис. грн.), Київська держадміністрація (260 тис. грн.), Київенерго, а також Міжнародний фонд Відродження (5 тис. дол.), Посольство США в Україні (5 тис. дол.), ЮНЕСКО (25 тис. дол.), ОСОО «Мультимодал транспорт» (Маріуполь, 2000 грн.), ВАТ «Укрексімбанк» (5000 грн.), ЗАТ «Оболонь» (1000 грн.), Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (2000 грн.), банк «Регіонального розвитку» (500 грн.), ЗАО С/L «Утел» (5000 грн.), аеропорт Київ («Жуляни») (теплогенератори). Крім того, Бібліотека Гете-Інституту закупила на суму 1250 грн. матеріали для реставраційних робіт і просушування книг; Державна науково-педагогічна бібліотека — 500 папок; Державне архівне управління та Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека —фільтрувальний папір, Державна наукова медична бібліотека України — реставраційний папір; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Шевченка — папір, хімреактиви, надавав транспорт для перевезення літератури.
Відгукнулися й читачі, котрі відривали від скромного сімейного бюджету по 5—10 гривень (П. Верченко, М. Бухальська, Н. Давидова). Меценатів було б набагато більше, але, на жаль, наші закони не сприяють благодійництву. Звичайно, ми з новою надією дивимося на сьогоднішній уряд країни і сподіваємося на допомогу.
Наталія СОЛОНСЬКА, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник НБУВ.
