На лісистих мальовничих теренах німецької федеральної землі Мекленбург—Передня Померанія є так званий край тисячі озер, який ландшафтом і фауною, обрядами і традиціями напрочуд схожий на Полісся. Тому не дивно, що нечисленна колонія вихідців з Волині після другої світової війни в пошуках притулку облюбувала саме цю місцину. З плином часу поселенці розвіялися світами. Проте залишили по собі унікальний старовинний музей Землі Волинської...
Цей самобутній поліський куточок отаборився у невеличкому селі Лінстов за півсотні кілометрів від балтійського узбережжя. Саме сюди далекого 1945 року втекла від фронту майже сотня сімей волинських німців-колоністів, яких перед війною насильно переселили зі споконвіку обжитих поліських країв до Польщі. Тут, у німецькому Лінстові, колоністи одержали земельні наділи й почали господарювати. Однак у шістдесятих роках у тогочасній НДР розпочалася колективізація. Родючу земельку відібрали. Відтак майже всі переселенці покинули село й аж до 80-х залишалося лише кілька одинаків. Згодом поселення перетворилося на пустку. Проте незабаром, у 1993 році, завдяки федеральній владі старовинні автентичні будівлі волинських колоністів були перетворені на унікальний музей просто неба.
Комплекс, мов дві краплі води, нагадує типову волинську садибу, яку зазвичай будували мешканці Полісся. На флагштоці тріпоче білий прапор із зображенням давнього герба Землі Волинської. У центрі розлогого подвір’я височіє зведена з дерева «в зруб» і вкрита соломою хата. У її просторих кімнатах і кухні панує атмосфера позаминулого століття, коли німці вперше колонізували Полісся. Цілком збережено старовинний інтер’єр, що відтворює специфіку давнього хатнього побуту.
Поряд із житлом на густому трав’яному килимі зручно вмостилася крита кам’яна піч. У ній досі можна випікати запашні паляниці. Неподалік — криниця із журавлем, холодний льох і чимала майстерня. На обійсті є також різноманітні чудернацькі сільськогосподарські машини, механізми і знаряддя, за допомогою яких тогочасні поселенці вирощували хліб.
Музей Землі Волинської добре знаний не лише в Німеччині. Чи не щодня туди їдуть на екскурсії туристи з інших країн. Відтак старовинна садиба перетворилася на своєрідний культурний осередок вихідців із Волині. Уже кілька років поспіль восени емігранти з України приїжджають сюди на фестиваль: з друзями, дітьми і внуками, щоб зустріти старих знайомих, поділитися спогадами і заспівати волинських пісень. Традиційно організатори пригощають гостей наваристим українським борщем, варениками зі шкварками, смачними пирогами та іншими поліськими стравами. Стало святим обрядом випікати духмяну хрустку паляницю в стародавній кам’яній печі. Цей коровай ділять між усіма, щоб наступного року знову зустрітися в чарівному автентичному куточку Волині в Німеччині.
