(«Тисяча років української суспільно-політичної думки». У 9 томах і 14 книгах.— Київ: Дніпро, 2001).
Оці чотирнадцять книг — унікальне зібрання документів і матеріалів, які репрезентують тисячолітній процес становлення і розвитку української суспільно-політичної думки. Розповісти про таке монументальне видання в одній газетній статті непросто. Адже сам перелік документів та імен — це кілька сторінок: від «Велесових книг» до універсалів Хмельницького, від Сковороди до кирило-мефодіївців, від Драгоманова — до Чорновола! Тож спробуємо обмежитись короткими висновками. Це видання з тих, що невипадково з’являються саме на межі століть. Вони покликані підсумувати зроблене і набуте.
Науковий редактор видання — професор історії Ратгерського університету США Тарас Гунчак. Науковий секретар — кандидат філологічних наук, викладач Київського університету імені Тараса Шевченка Оксана Сліпушко. Упорядники окремих томів — Тарас Гунчак, Роман Сольчаник, Оксана Сліпушко, Валерій Шевчук, Володимир Литвинов, Юрій Шаповал, Василь Яременко.
Тарас Гунчак — професор всесвітньої історії у США —поставив собі за мету репрезентувати світовій громадськості видання, де українська суспільно-політична думка постала б як невід’ємна частина світової. Унікальність цього багатотомника в тім, що це перше та поки що єдине в історії України видання, де представлено національну суспільно-політичну думку від найдавніших часів до початку XXІ століття (це й документи, автентичність яких досі спірна, — ті самі «Велесові книги»).
«Історію можна тлумачити по-різному, залежно від пануючих ідеологій, систем і т. п. Але документи — живі свідки минулих епох — говорять мовою незаангажованою, правдивою. Сучасний історик може судити про минуле на основі тих свідчень. Мабуть, це найкращий спосіб написати правдиву історію. Зародження, становлення і розвиток української суспільно-політичної думки протягом тисячі років — це своєрідний літопис національного буття, котрий фіксує те, як нація мислила, як змінювались її думки, як вона реагувала на певні події, як переживала конкретні періоди свого історичного розвитку». Це — з передмови Тараса Гунчака. Втім, видання могло обійтися і без самореклами, бо воно вже дістало високу оцінку не лише істориків, а й філософів, політологів, літературознавців, спричинило жваву дискусію (зокрема, щодо першого тому, який дехто вважає заміфологізованим). У будь-якому разі подібне видання для вчених — добра нагода безпосередньо працювати з такою кількістю документів, вдало і компактно зібраних разом. Тим більше що значна частина з них публікується вперше.
Справжньою знахідкою є «Тисячоліття» для бібліотек — і публічних, і наукових, і університетських. На перший погляд видання більше розраховане на науковців чи студентів, ніж на пересічного читача. Але це не означає, що воно буде зайве для будь-якої освіченої людини. Значна частина матеріалів «Тисячоліття» має безпосередній стосунок до сучасності, допомагає краще зрозуміти причини багатьох процесів і явищ в Україні. Тож варто звернути увагу на цю серію, тим паче що в наступні кілька літ такого видання не очікується.
Андрій ЗУБКО, доцент кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка
