Заява фракції Соціалістичної партії України у Верховній Раді України
Соціалістична партія України, виступаючи за багатоукладну ринкову соціально орієнтовану економіку, завжди була проти тих механізмів і процедур, якими здійснювалася приватизація. Внаслідок свідомих злочинних дій влади цей процес виродився в названу людьми «прихватизацію». Вона призвела до знищення, розграбування підприємств, найперше — високотехнологічних і прибуткових, стратегічно важливих для України.
У результаті парламентських слухань, що відбулися 26 лютого 2003 року, ніби знайдено причину такого становища, а винних покарано. Але яка користь із цього громадянам і державі? І чи тільки голова Фонду державного майна О. Бондар повинен відповідати за те, що до державного бюджету за весь період приватизації надійшло лише 6,1 млрд. гривень, тоді як у маленькій Угорщині — 12,8 млрд. доларів, тобто у 10 разів більше.
Цілі виробничі комплекси продаються за копійки, точніше — нахабно й цинічно розкрадаються. Створено злочинну систему збуту кращих підприємств України.
Сьогодні «прихватизатори» наблизилися до найбільш ласих шматків державного майна, до підприємств-монополістів, на яких тримається економіка та соціальна сфера держави.
Указ Президента «Про корпоратизацію підприємств», бездумна практика передачі в управління облдержадміністраціям або окремим юридичним особам та громадянам стратегічних об’єктів, доведення з допомогою влади таких об’єктів до банкрутства, а після цього здача їх конкретним олігархам — така технологія нинішнього грабунку під високим патронатом.
Прикладом такої практики є доля Нікопольського феросплавного заводу. 25 жовтня 1999 року постановою Кабміну 51 відсоток акцій цього підприємства було передано в оперативне управління Дніпропетровській обласній адміністрації, котра, в свою чергу, передала свій пакет в управління банку «Кредит-Дніпро», засновником якого є група «Інтерпайп» на чолі з відомим народним депутатом В. Пінчуком. Наслідки «ефективного менеджменту» не забарилися: чистий прибуток заводу в 2002 році становив лише 18 млн. гривень проти 98 млн. у 2000 році.
Далі процес іде за схемою: свої (або контрольовані) люди оцінюють його вартість, свої (або контрольовані) пишуть умови і процедури приватизації під цю саму структуру. В результаті одне з найпотужніших підприємств має за безцінь відійти тому, на кого вказала президентська команда.
Соціалісти вважають такі речі злочином. Над процесами приватизації має бути встановлено жорсткий громадський контроль.
До того ж приватизація підприємств авіа-, залізничного транспорту, електроенергетики, газо- та нафтотранспортних мереж, підприємств, що мають стратегічне значення та монопольне становище, неприпустима.
Єдиною можливою процедурою приватизації великого підприємства має бути окремий закон — за умови, що підприємство продається за реальною, наближеною до світової, ціною, прозоро і відкрито, а кошти спрямовуються на зростання платоспроможного попиту населення (тобто на підвищення зарплат і, відповідно, пенсій, на виплату заощаджень тощо).
Фракція соціалістів підтримує висновки Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації від 26 лютого 2003 року і вимагає від Президента України та уряду покласти край вакханалії з державним майном, а від Генерального прокурора — спеціального розслідування ситуації, що склалась на Нікопольському феросплавному заводі.
Уповноважений представник фракції
