Вона, молодий, енергійний фахівець, працювала в місцевому господарстві агрономом. Земляки виявили жінці високе довір’я — обрали сільським головою, у Балаклії та «бригадному» господарстві Теклиному.
Спочатку Олена Миколаївна взялася за самоорганізацію населення. Першою серед своїх колег у Смілянському районі затвердила разом з депутатами статус сільської територіальної громади. Спеціально створена комісія розробила положення «Про Теклинський сільський комітет, вуличні та будинкові комітети с. Балаклії». Положення затвердили на сесії сільської ради.
Протягом місяця відбулися збори на всіх виборчих дільницях Теклиного. До сількому села обрали сім, до вуличних комітетів — 81 особу. Розробили план навчання членів органів самоорганізації населення.
— Традиція працювати громадою давня, — охоче розповідала про життя-буття секретар сільської ради Наталка Олійник. У нас люди завжди збиралися толокою «топтати хату», навести лад на вулиці чи в кутку.
Років десять тому кращий тесля і господар Теклиного Петро Іванович Придаток зібрав майстровитих односельців, і вони гуртом відреставрували стародавнього вітряка. Тепер уже нема на цьому світі дядька Петра, а його добру справу пам’ятають люди, довгожитель-вітряк служить їм і досі.
Власними зусиллями відремонтували теклинці й механічного млина. А ще побудували Свято-Покровську церкву, впорядкували сільські шляхи. Разом проводять свята. Влітку — Івана Купала, восени — обжинки.
У Балаклії Олена Ковальська організувала односельців у два кооперативи для проведення природного газу до осель. Поки що громаді бракує грошей осилити цю справу. Але сільський голова не сидить склавши руки. Вона зустрілася з головою обласної ради Геннадієм Капраловим, народним депутатом України Віктором Тимошенком, і допомогу балакліївцям обіцяно.
На території сільської ради мешкає нині понад п’ять з половиною тисячі жителів. Багато в Балаклії та Теклиному молоді й школярів — більш як тисяча. Функціонують три школи, два дитячі дошкільні заклади, Будинок культури, два клуби, два фельдшерсько-акушерські пункти. Була й своя дільнична лікарня, побудована ще графом Бобринським у позаминулому столітті. «На жаль, — бідкалася Олена Миколаївна, —не по кишені нам утримувати її. Місцеве СТОВ через торішній обвал цін на сільськогосподарську продукцію заборгувало нам значні суми грошей зі сплати за землю».
Сільська рада змушена нині шукати інші джерела поповнення свого бюджету. А передусім —організувати громаду, щоб гуртом подбати про добробут і благоустрій на селі.
Черкаська область.
