Чи є такі батьки, яких не тішили б здобутки дітей? Особливо, коли їхні звершення з року в рік зростають, стають вагоміші. Навряд чи. Тож і Микола Логвиненко пишається своїми безмірно. Втім, на відміну від більшості з нас, він — багатодітний «батько», бо має під своїм крилом не трьох чи п’ятьох, а навіть страшно сказати, майже півтори тисячі вихованців. Отож батьківські гордість і радість за них множаться стократно. Звісно, як у кожного батька, є серед них і улюбленчики. Ось лише кілька з них: начальник обласної паспортно-реєстраційної та імміграційної служби УМВС у Сумській області, підполковник міліції Світлана Панасовська, начальник Білопільського райвідділу внутрішніх справ, підполковник міліції Олександр Лустенко, заступник начальника Конотопського міськрайвідділу внутрішніх справ, підполковник міліції Микола Редька, а ще судді, адвокати, прокурори, слідчі, дільничні інспектори, криміналісти... Та хіба всіх перелічиш.
Втім, досить закручувати інтригу. Полковник міліції Микола Логвиненко — начальник Сумської філії Національного університету внутрішніх справ. Звідси й ота багатодітність, яка йому в радість.
Своє існування філія започаткувала вісім років тому з прозаїчного заочного відділення вищезгаданого університету, яких на той час розвелося в Сумах, як восени грибів на базарі. І хоча її хрещеним батьком був не хто-небудь, а народний депутат України Олександр Бандурка, появу чергового «світоча» знань сумчани зустріли з непідробною іронією, охрестивши «гидким каченям». Тож питання про його перевтілення коли-небудь у прекрасного лебедя відпадало само собою. Перспективи вижити в майбутньої філії й справді дорівнювали нулю. І не лише тому, що розташувалася на самісінькій околиці міста, ледь не в дідька на болоті, та ще й у будиночку, який аж ніяк не надихав гризти граніт науки. Всі були переконані: новонародженому «нахабі» нізащо не витримати конкуренції з трьома університетами, двома академіями й одним інститутом, найстарший з яких «кує» кадри ось уже майже 90 років. Утім, збігло і два, п’ять років, а «каченяті» хоч би що: всупереч усяким пророцтвам, знай собі міцніло та набиралося сил, доки не перетворилося у справжнього птаха. І в цьому твердженні немає перебільшення.
Сьогодні Сумська філія НУВС навіть за нинішніми мірками стала більш ніж самостійною. На її чотирьох кафедрах — правових, соціально-економічних, соціально-гуманітарних та мовних дисциплін тепер навчається майже дві тисячі студентів. З 61 викладача, що працюють тут, 75 відсотків мають ступені доктора і кандидата наук, а ще 18 відсотків працюють над науковими дисертаціями. Та чи не найпереконливіше свідчення зрілості цього молодого вищого навчального закладу бібліотека на 40 тисяч примірників книг, з яких 90 відсотків — юридична література. Справжньою гордістю філії є комп’ютерний центр з виходом до міжнародної мережі Інтернет та аудиторії, що за підтримки ректорату стилізовано під зали судових засідань, де з майбутніми правоохоронцями, криміналістами, юристами, суддями, прокурорами проводять практичні та семінарські заняття.
— Яким чином колишньому «каченяті» вдалося спростувати, здавалося б, геть незаперечні «пророцтва» доморощених «оракулів»?
— У своїх віщуваннях вони припустилися лише однієї, зате принципової помилки, — охоче пояснює полковник Логвиненко. — Ми нікому нічого не збиралися доводити, а тим більше — конкурувати. Перед нами стояло інше, відповідальніше завдання: створити умови для підготовки висококласних спеціалістів, насамперед для правоохоронних структур кількох регіонів України.
— Але сьогодні всі вищі навчальні заклади Сум фактично змагаються між собою, хто з них більше «наштампує» юристів.
— Така тенденція, справді, є, — погоджується співрозмовник. — І це не так данина моді, як бажання втриматися на плаву в бурхливому морі ринкових реформ. А юридичні факультети відчутно підвищують і рейтинг, і престиж. Саме тому гуманітарні, аграрні та інженерні вузи і створюють їх наввипередки. Але це, на мою думку, нонсенс. Гнатимешся за двома зайцями відразу —жодного не вполюєш. Їм під силу, і то не всім, готувати для своїх галузей лише вузькопрофільних юристів. І не більше. Швець має шити чоботи, пекар —пекти пироги. Інакше такі «кадри» можуть наламати стільки дров...
Заперечувати аргументи співрозмовника — кожен професіонал залишається професіоналом лише на своєму місці — марна справа. Диплом Нацуніверситету внутрішніх справ, який має ІV рівень акредитації (і Сумська філія теж причетна до цього), давно визнано в усьому світі, тому додаткових рекомендацій не потребує. І в Харкові, і в Сумах готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Зважаючи на престижність та професійну спрямованість вузу, майже третину абітурієнтів направляють сюди на безплатне навчання територіальні органи МВС України. Сумська філія, наприклад, є базовою для майбутніх правоохоронців Сумської, Чернігівської та інших областей північного регіону. Втім, ці пільги надаються лише тим, хто вирішив присвятити своє життя службі й роботі в державних органах правопорядку. За перші чотири випуски дипломи слідчого-криміналіста вже отримало більш як чотириста випускників філії.
— Ви готуєте кадри для правоохоронних органів. Але, певно, не заперечуватимете, що сьогодні стражів порядку надто багато.
— Заперечувати не буду, але з категоричними висновками також не поспішатиму. Хочете, підкину трохи сумної статистики? Так ось: карний розшук, слідчі органи та інші структурні підрозділи міліції на сьогодні укомплектовані професійними юристами з вищою освітою ледве на 36 відсотків. Тож наша мета якнайшвидше ліквідувати цю диспропорцію.
— Отже, зневажливе прізвисько «мент» має-таки під собою підгрунтя?
— На жаль. Адже в міліції ще й сьогодні чимало випадкових людей, які тільки те й роблять, що «качають» права стосовно простих громадян. Докорінно оздоровити моральну обстановку в правоохоронних органах мають вузи системи МВС України, зокрема і наша філія.
— Як саме?
— Повернути довіру населення під силу лише професіоналам високих моральних якостей, які заради користі ніколи не переступлять межу, неухильно і беззастережно дотримуватимуться букви закону, навіть подумки не заподіють зла слабкому чи беззахисному. І наш прямий обов’язок — готувати таких спеціалістів.
— Які чинники спроможні підштовхнути цей процес?
— Другорядних чинників багато, та головний, либонь, один: міліції, прокуратурі, органам юстиції потрібна свіжа кров. Ми її почали вливати, однак процес йде повільно. І для його прискорення системі наших вузів потрібні державне замовлення на підготовку спеціалістів та фінансова підтримка держави. І повернутися обличчям до цієї проблеми необхідно якнайшвидше. Інакше щорік ситуація дедалі загострюватиметься.
Суми.
