Мінпаливенерго «Укренергомережапроект»
Якщо електроенергія в сучасному світі — кров індустрії, то електричні мережі, що складаються з ліній електропередач і підстанцій, напевно, її судини. Застосовуючи це порівняння до об’єднаної енергосистеми України, доводиться констатувати, що вона нині перебуває на межі фізичного і морального зносу. Електричні мережі, розраховані в середньому на 25 років, працюють уже понад сорок. «Реанімацією» їх в Україні зайнятий у місті Харкові головний інститут Мінпаливенерго — «Укренергомережапроект».
Інститут, що працює над перспективним розвитком об’єднаної енергосистеми України і проектуванням електричних мереж високої напруги, ще шість років тому сам переживав кризу. Не маючи замовлень, доводилося виконувати лише роботи, пов’язані з аваріями і з ностальгією згадувати події сорокарічної давнини, коли радянська електроенергетика, що бурхливо розвивалася, потребувала наукового супроводу.
Провідний український галузевий науково-проектний інститут, створений як філія Всесоюзного НДІ «Енергомережапроект», став тоді генератором ідей, що втілилися в десятки тисяч кілометрів високовольтних ліній. Електрифікація і надійне електропостачання споживачів — така була головна мета напруженої роботи. Філії інституту в Києві, Львові, Дніпропетровську і Горлівці працювали над розвитком магістральних і розподільних енергомереж Західного, Південного, Південно-Західного, Центрального, Придніпровського регіонів. Це був час активного творчого пошуку оптимальних технічних рішень — щороку працівники інституту подавали більш як 20 заявок на винахід.
— У 90-ті роки через падіння обсягів капітального будівництва в енергетиці наш колектив скоротили майже вдвічі, — каже директор НДІ «Укренергомережапроект» Валерій Чевичелов. — Тепер в інституті працюють майже п’ятсот осіб, але це фахівці високого класу, яким до снаги розв’язання найрізноманітніших науково-проектних завдань. Ми самотужки виконуємо всі роботи, пов’язані з будівництвом нових об’єктів, модернізацією наявних мереж, експлуатацією, керуванням, захистом технічних систем і об’єктів енергетики.
Далеко не кожний НДІ може пишатися такою командою професіоналів, хоча рецепт успіху відомий, напевно, всім: збереження десятиліттями нагромадженого досвіду та омолодження колективу.
— Торік ми взяли на роботу 20 випускників харківських вузів, — зазначає Валерій Чевичелов. —Щоб залучити молодих фахівців, доплачуємо їм до окладу ще і стипендію у 150 гривень. До речі, розмір зарплати в інституті за останній рік збільшився в півтора разу і становить у середньому 450 гривень.
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що криза вже позаду. Обсяг замовлень зростає, що експлуатувальні організації, переборюючи стереотип про «другорядність» ліній електропередач порівняно з електростанціями, починають вкладати гроші в модернізацію і реконструкцію високовольтних мереж. Нині інститут проводить комплексні роботи для атомних станцій у Рівненській і Хмельницькій областях, на черзі — Запорізька атомна, що не працює на повну потужність саме через відставання мережевого будівництва.
«Укренергомережапроект» бере участь і в міжнародних тендерах. Розробки ведуть на рівні світових технічних досягнень: використовують більш полегшені конструкції опор для ліній електропередач, автоматичні системи керування, компактні высоконадійні елегазові вимикачі, мікропроцесорні засоби швидкодіючого захисту від коротких замикань, полімерну ізоляцію, що дає змогу підвищити економічність ліній електропередач.
«Укренергомережапроект» працює на перспективу — це знаходить відображення й у створенні національної програми розвитку галузі, й у конкретних напрямах прикладних досліджень.
— Одна з останніх розробок, за яку минулого року інститут одержав Державну премію, —вузькобазові опори для ліній електропередач, —розповідає Валерій Чевичелов. — Порівняно з широкобазовими, які застосовували за радянських часів, нова конструкція дає можливість на 60—80 відсотків скоротити відведення землі. Адже проблема економії площ для України дуже актуальна. Та й енергосистемам це нововведення вигідне — менше платити податку на землю. Нещодавно «ноу-хау» на їхнє виробництво закупив Єгипет, де так само заощаджують землю і вміють рахувати гроші.
На випадок аварії, коли лінії електропередач ушкоджуються через обмерзання чи сильний вітер, інститут запроектував спеціальні тимчасові мобільні опори, що дають змогу прискорити відбудовні роботи, — цим проектом уже зацікавилися в Міністерстві надзвичайних ситуацій. Крім того, НЕК «Укренерго» планує ввести в експлуатацію розроблений інститутом проект комп’ютеризованих метеопостів, для того щоб вчасно одержувати інформацію про зміну погодних умов і автоматично запобігати аварійним ситуаціям.
Але чи можна спокійно говорити про енергомережі майбутнього, якщо, наприклад, у рідній Харківській області експлуатують лінії електропередач, побудовані ще в післявоєнні роки? Звичайно ж, ні. Адже очевидно, що застаріле електроустаткування, на якому працюють, наприклад, насосна станція в Рогані, очисні споруди в Кочетці — це міна сповільненої дії, що може вибухнути будь-якої миті. Дуже хотілося б для нашого міста й області швидше розрядити цю обстановку.
Відрадно, що це розуміють у Харківобленерго і Північній енергосистемі.
У профілі замовлень інституту на 2003 рік це й електропостачання Першотравневого алюмінієвого заводу, проектні роботи на підстанції «Перемога» для Харківського метрополітену, підстанція «Ковшарівка» у місті Куп’янську, обстеження і оптимізація робіт з реконструкції мереж Харківобленерго.
Також інститут одержує велику кількість замовлень із Сум, Полтави, Донецька, Луганська та багатьох інших регіонів України.
— Ми впевнені, — каже Валерій Чевичелов, — що завдяки зусиллям будівельників, експлуатувальних організацій і фахівців інституту помолодшає об’єднана енергосистема України і електропостачання споживачів надійно й незмінно здійснюватиметься реанімованими лініями електропередач і підстанціями.
Харків.
