Технопарки потребують підтримки можновладців

Залишилися поза увагою учасників шляхи реалізації Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності України», до речі, підписаного Президентом лише 16 січня 2003 року. Учасники наради сором’язливо промовчали про те, що з ініціативи уряду Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» зупинено дію основних положень Закону України «Про інноваційну діяльність», тобто знищено механізми реалізації інноваційної моделі розвитку. З боку Державної податкової адміністрації чиниться тиск на технопарки, внесена пропозиція уряду про зупинення їхньої діяльності.

Не отримав принципової оцінки на конференції і такий факт: у бюджеті 2003 року новий прогресивний коаліційний уряд спільно із більшістю в парламенті передбачив виділення на розвиток науки лише 763, 2 млн. грн., що становить тільки 0,31 відсотка від ВВП. А Верховна Рада цей показник визначила на рівні 1,7 відсотка від ВВП. 

Прикро, але на шановному зібранні представникам Комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки навіть слова не дали. Хоча лише короткий аналіз наведених мною недоліків свідчить про наявні гострі проблеми в науковій галузі, інноваційній діяльності.

Нехтування чинного законодавства, певна невизначеність підзаконних актів стримують розвиток вітчизняного виробництва, не сприяють впровадженню досягнень науки в практику. Перелічені недоліки, з огляду на ті-таки незрозумілі причини, на жаль, стали характерними і для проекту програми дій уряду, яку обговорює парламент.

На цьому тлі Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» є єдиним діючим механізмом інноваційної політики держави. В останні два-три роки інноваційна діяльність, за даними Держкомстату, здійснювалася в одному з кожних п’яти підприємств. За об’єктивними даними, ця цифра не перевищує 7—8 відсотків.

Саме тому Комітет з питань науки і освіти визнав нещодавно за необхідне вдруге проаналізувати діяльність технологічних парків. Перше засідання комітету з цього питання відбулося у грудні 2001 року. Ще тоді, загалом підкреслюючи важливу роль технопарків щодо стимулювання виробничого впровадження вітчизняних розробок та технологій, випуску нової, конкурентоспроможної на світовому ринку продукції, народні депутати відзначили, що діяльність технологічних парків потребує серйозної підтримки та подальшого розвитку.

Технопарки мають стратегічне значення для розвитку сучасної конкурентоспроможної продукції, стимулювання економічного і суспільного розвитку держави. За статистичними даними, у світі налічується понад тисяча технопарків, розміщених головним чином в Америці, Європі та Азії. Організації типу «наукові парки» довго залишалися специфічним американським феноменом (з’явились 1951 року в штаті Каліфорнія на базі Стенфордського університету). У 70-х роках вони вже були в Західній Європі, а в останнє десятиріччя минулого століття «паркова хвиля» охопила всі розвинені держави світу і багато країн, що розвиваються. Лідерами за кількістю та вкладом у розвиток економіки є США, де діють понад півтори сотні технопарків. Поширюється їхня діяльність у Німеччині, Великій Британії, Франції, Японії. Обсяги реалізації наукоємної продукції в них сягають десятків мільярдів доларів США.

Характерно, що саме кризові явища в економіці спонукають бурхливе зростання кількості технопарків. На початку 80-х років минулого століття Англія потерпала від кризи у вугільній, текстильній промисловості. Уряд М. Тетчер ухвалив рішення про створення в цих депресивних районах поблизу університетів технопарків. Нині їх майже півсотні. Їх діяльність цілком себе виправдала.

Величезне значення надається технологічним паркам у Китаї. Китайські технопарки — яскравий прояв офіційної політики: «Одна країна — дві системи». Сьогодні в КНР — 53 національних технопарки, 50 провінційних парків та 30 парків при університетах.

В Україні на сьогодні є вісім технопарків, а реально працюють лише чотири. Перші три створено 1999 року на базі Інституту фізики напівпровідників, Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона, Інституту монокристалів Національної академії наук України, які мали серйозні наукові розробки світового рівня. Технологічні парки діють за двома схемами — із створенням юридичної особи і без створення юридичної особи, на основі угоди про спільну діяльність.

2001 року до складу трьох діючих приєднався технологічний парк «Вуглемаш» (Донецьк). Головне його завдання — впровадження на шахтах нового високоефективного вітчизняного обладнання та енергозберігаючих технологій для вугледобувної галузі.

У 2002-му за сприяння Комітету ВР з питань науки і освіти створено ще чотири технопарки («Інститут технічної теплофізики», «Київська політехніка», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Укрінфотех»), які перебувають у стадії становлення і, на жаль, ще не розпочали роботу. Провідні університети України, крім Національного технічного університету «КПІ», практично не беруть участі в діяльності нових формувань. На жаль, метою багатьох колективів став не розвиток науки і технологій, а заробляння коштів на поширення платного навчання, комерціалізації освітньої діяльності.

Перелічені технопарки діють відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків». Згідно з ним технопаркам, учасникам технопарків та спільним і дочірнім підприємствам надається право за визначеними для них пріоритетними напрямами реалізувати інноваційні та інвестиційні проекти.

Спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності запроваджується на 15 років і розповсюджується не на всю діяльність технологічних парків, а лише на ті проекти, що пройшли експертизу та державну реєстрацію в Міністерстві освіти і науки. Ідея спеціального режиму діяльності полягає в самоінвестуванні, в тому, що суми податку на додану вартість із операціяй з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, та сум податку з прибутку, одержаних від виконання зазначених проектів та реалізації послуг, зараховуються на спеціальний рахунок технопарків і використовуються виключно на їхню наукову, науково-технічну діяльність та розвиток власної науково-технологічної бази. Отож діяльність технопарків стосовно використання звільнених від податку коштів є прозорою і може легко контролюватися.

Адресне спрямування сум податку на додану вартість та сум податку з прибутку від реалізації інноваційних проектів технологічних парків на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз, по суті, є механізмом реінвестицій в інноваційні розробки технологічних парків. Це дуже важливо тепер, коли наша наука та науково-технічна сфера отримують мізерні кошти на свій розвиток.

Крім вищезазначених пільг, технопарки та їх учасники звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість на сировину, матеріали, устаткування, обладнання, комплектувальні та інші предмети, яких не виробляють в Україні або які не відповідають технічним характеристикам та міжнародним стандартам. Це дає можливість істотно зменшити собівартість готової продукції, технологічних парків і підвищити її конкурентоспроможність і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Розглянемо досягнення технопарку «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка». Ним розроблено абсолютно конкурентоспроможні зразки інтелектуально ємної продукції — «електронний ніс» та «електронний язик», що використовуються для розпізнавання хімічних зразків біотехнологічних, фармацевтичних, харчових продуктів. Ці розробки допоможуть уже найближчим часом зробити якісний стрибок у виробничих технологіях світу, а їх частка в приладобудуванні досягне 10 відсотків. Основою цієї продукції є нові сенсорні системи, що розроблені в інститутах НАН України. Проте, крім сенсорів, у приладах є електронні компоненти, мікронасоси та інші деталі, які вже широко використовуються у світі, але їх у нас не виробляють. Комплектація зазначених розробок становить майже 40—50 відсотків її вартості. Запроваджуючи мито та податок на додану вартість на ці товари, ми робимо нашу найновішу продукцію менш конкурентоспроможною.

Сьогодні чотири діючі технопарки виконують 64 інноваційні проекти, передбачено випуск нової наукоємної продукції на суму понад 5,5 млрд. грн. За два роки їхньої діяльності реалізовано інноваційної продукції на суму понад 292,8 млн. грн., зокрема експортовано на 102,9 млн. грн. На спеціальні рахунки технопарків перераховано 25,4 млн. грн., які спрямовувалися виключно на науково-технічну діяльність та розробку нових технологій.

До того ж технопарками відраховано до Державного бюджету 15,8 млн. грн., створено понад 10 тис. робочих місць. Технопарками «Інститут електрозварювання», зокрема, створено 2700 робочих місць, «Вуглемаш» — понад 7000.

Ще кілька прикладів. Колективом технопарку «Вуглемаш» розроблено технічну документацію на гірничо-шахтне обладнання, комбайни та кріплення для тонких вугільних пластів від 0,6 до 3,2 м, яке не має вітчизняних аналогів та з деяких параметрів перевищує світові зразки. Ця розробка дає змогу підвищувати безпеку роботи шахтарів та її ефективність.

Технопарком «Інститут електрозварювання» на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті впроваджено технологію магнітної сепарації руди, що сприяло збільшенню місткості заліза в ній з 64 до 70 відсотків. Цей показник кращий, ніж в Росії і Бразилії. Продукція комбінату стала конкурентоспроможною і її експортують за кордон.

Технопарком «Інститут монокристалів» налагоджено виробництво тестсистем третьої генерації для виявлення в крові різних збудників інфекції — СНІДу, гепатиту ВС, сифілісу, туберкульозу тощо. Це нова і дуже перспективна розробка, яка дає шанс Україні завоювати світовий ринок.

Реалізація проектів в умовах спеціального режиму інноваційної діяльності дає змогу технопаркам та їх учасникам розвивати свою науково-технічну та інноваційну структуру. Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона придбав високопотужний діодний лазер та оптику для інфрачервоного випромінювання на суму 1,3 млн. грн. для створення нової лазерної технології зварювання конструкційних матеріалів у різних середовищах.

Кошти спецрахунків учасників технопарку стають надійним цільовим джерелом фінансової підтримки високотехнологічних виробництв. Каховський завод зварювального устаткування використав понад 600 тис. грн. для розробки та випуску дослідного зразка рейкозварювальної машини К-1000, яка започаткувала нове покоління машин для контактного зварювання високоміцних залізничних рейок.

Замовлення на такі машини надійшли з Росії, США, Канади, Китаю, Бразилії. Колективом цього заводу залучено на оновлення матеріально-технічної бази 5 млн. грн.

В активі ТОВ «Технолуч» — дослідно-промислова технологія та обладнання для магнетронного нанесення склозахисного покриття до промислового рівня. Це дуже важлива і перспективна технологія для створення елементарної бази мікрокомп’ютерів.

Проте наявні об’єктивні та суб’єктивні чинники, що стримують і навіть перешкоджають діяльності технологічних парків. На жаль, про це, повторюся, не йшлося на вищезгаданій науково-практичній конференції за участю Президента України.

По-перше, йдеться про неузгодженість вирішення деяких питань на законодавчому рівні. Головним із них є недостатність та недосконалість визначення Цивільним кодексом України поняття «спільний договір», згідно з яким створено і діють більшість технопарків. Поняття «спільний договір» технологічних парків набагато ширше і виходить за правові рамки, визначені Цивільним кодексом України.

По-друге, Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, створена постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року, перебрала на себе деякі функції, закріплені Законом «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» за Міністерством освіти і науки України, і перетворилася, по суті, з дорадчо-консультативного органу при Кабінеті Міністрів України на орган виконавчої влади. Це не могло не позначитися на виконанні положень закону, призвело до затримки реєстрації нових технопарків, значно збільшило строки розгляду та затвердження інноваційних проектів. З листопада 2002 року вона взагалі не працює, не розглянула жодного проекту технопарку.

По-третє, слід підвищити статус інноваційних проектів технологічних парків та відповідальність за вчасне та якісне виконання. Правова незахищеність проектів стає основним гальмом діяльності технопарків та причиною необгрунтованих утисків з боку фіскальних органів. Почастішали випадки, коли виконання проектів стримується і навіть припиняється через невиконання органами митної служби положень закону про ввезення матеріалів, устаткування, обладнання тощо для виконання зареєстрованих інноваційних проектів. Це призводить до банкрутства тих небагатьох підприємств, які ще займаються інноваційною діяльністю, та відвертає інвесторів від фінансування інноваційних проектів. У кінцевому підсумку дискредитується сама ідея створення і діяльності технопарків.

Крім того, податковими та іншими органами по декілька разів на рік здійснюються необгрунтовані перевірки технопарків та їх учасників, що, по суті, зриває їх роботу. Така ситуація склалася, зокрема, на Каховському заводі електрозварювання, де податківці намагаються заблокувати роботу.

Як приклад негативного ставлення та дискредитації ідеї технопарків можна навести інформацію в системі Інтернет від 17 лютого 2003 року. «У Києві покладено край «технопарковим» аферам», за повідомленням «LІGA ONLІNE», — йдеться в ній.

Я стверджую, що ніхто не гарантований від проникнення шахраїв у будь-яку сферу діяльності, навіть у податкову міліцію. Але один випадок — це не привід кидати тінь на всіх науковців.

Прикро, що Податкова адміністрація України підготувала доручення (від 20 січня 2003 року № 70/15-0110)  Першого віце-прем’єр-міністра України про недоцільність надання передбачених законодавством податкових пільг.

Держава взяла курс на інноваційний розвиток. Це наголосив Президент України на вже згаданій мною нараді. Підготовлено програму дій Кабінету Міністрів України, яка нині перебуває у Верховній Раді України. Разом з тим процеси інноваційного розвитку проходять дуже повільно.

Корисним для України мусить стати іноземний досвід, зокрема Фінляндії, країни не багатої на ресурси. Там при парламенті успішно діє Комітет майбутнього, який не тільки визначає пріоритетні напрями розвитку науки, промислової політики, а й фінансує суперпроекти. До речі, Фінляндія витрачає на науку 4,5 відсотка коштів від ВВП. Усі розвинені країни не шкодують на це коштів. А ми через свою консервативність, з одного боку, нестримне бажання окремих високих посадовців збагатитись — з другого, недооцінюємо роль науково-технічних інновацій як головного чинника сталого економічного розвитку.

Народні депутати, члени Комітету з питань науки і освіти вважають, що спільні послідовні дії законодавчої та виконавчої гілок влади на підтримку діяльності технопарків забезпечать прискорений розвиток економіки.

Негайних змін потребують окремі положення Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків». Інноваційні проекти мають бути новими роботами, їх виконання не повинно зменшувати обсяги надходжень до Державного бюджету. Їх термін виконання має складатися зі строку проекту плюс один рік, але не більш як п’ять років.

Реформування потребує діяльність комісії з розгляду і затвердження проектів технопарків. Вона має стати незалежнішою, формуватися на представницьких засадах. Доцільно було б голову комісії обирати на загальних зборах НАН України терміном на два роки. Уряд же повинен мати наглядову раду, яка відстежуватиме діяльність комісій з розгляду проектів технопарків.

Ці та інші кроки мусять зміцнити позиції вітчизняних виробників на глобальному економічному ринку, сконцентрувати фінансовий та інтелектуальний капітал на нових пріоритетних напрямах, підтримці національних економічних лідерів, які стали локомотивами розвитку держави. Адже, за висновками японських учених, країни, що обрали інновацію як головну стратегію розвитку, успішно подолали кризу перехідного періоду від ери постіндустріальної до ери інформаційної.