Усі дороги ведуть до Риму: минула п’ятниця не стала винятком для гостей, яких сюди привели геть різні дороги. Одна з них була з Києва: цього дня відвіданням Ватикану завершився триденний офіційний візит до Італії української парламентської делегації на чолі з Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином. Папа Іван Павло ІІ прийняв главу українського парламенту і депутатів у бібліотеці, яку ще називають Апостольською. Він благословив Україну і всіх людей, які живуть у нашій країні.

На початку бесіди Папа Римський розмовляв українською, а потім перейшов на польську. Того дня понтифік, як нам сказали, почувався кепсько, проте останнім часом його здоров’я стабілізувалося. Очевидці стверджують, що нині він має ліпший вигляд і розмовляє значно краще, аніж під час його візиту до України. «Папа дуже добре поінформований про те, що відбувається в Україні, — розповів журналістам після аудієнції у Ватикані Володимир Литвин. — Ми обговорили питання війни і миру, процеси, що відбуваються в Україні». У центрі уваги опинилися — голодомор в Україні та 60-та річниця подій на Волині. «Я звернувся до Його Святості з проханням висловити свою позицію у зв’язку з волинською трагедією, яка допомогла б досягти взаєморозуміння та примирення між Україною і Польщею, — підкреслив глава ВР. — Гадаю, ці події — сумні й трагічні — мають стати черговим кроком для того, щоб не забуваючи нашої спільної історії і зробивши з неї відповідні висновки, ми зробили крок у майбутнє». Щодо голодомору, то парламентарії просили про месу та підтримку парламентських рекомендацій.

Після аудієнції у Папи з Володимиром Литвином зустрівся держсекретар Святого престолу кардинал Анджело Садано. Якщо Папа, так би мовити, благословляє і наставляє, то за практичне наповнення слів понтифіка відповідає саме Садано. До речі, він не так часто зустрічається із зарубіжними політиками і переговори з ним демонструють важливість візиту для Святого престолу. Як розповів «ГУ» Володимир Литвин, вони з кардиналом приділили увагу міжконфесійним питанням, ситуації в Україні та конкретніше обговорили ті питання, про які йшлося на зустрічі з Папою. Глава ВР передав Садано пам’ятну записку у зв’язку з 60-річчям трагічних подій на Волині.

А за півгодини до нашої делегації Папа приймав голову Ради федерації РФ Сергія Миронова. Цікаво, що під час зустрічі з Мироновим Папа пообіцяв передати Росії найближчим часом ікону Казанської Божої Матері.

Як з’ясувалося, глава українського парламенту напередодні своєї поїздки до Італії не знав, що перетнеться у «вічному місті» з Сергієм Мироновим. Уже в Римі було прийнято рішення про їх неофіційну зустріч, під час якої сторони обговорили деякі проблеми наших відносин і підтвердили, що призначена на травень зустріч у Києві відбудеться.

Варто зазначити, що візит Миронова до Ватикану був іще й символічний, адже в Багдаді, до якого нині прикуто світову увагу, працюють лише два посольства — Ватикану і Росії. Втім, теми війни та миру порушувалися і на зустрічі Папи з Володимиром Литвином. Понтифік знову висловив чітку позицію у зв’язку з подіями в Іраку. До речі, до Ватикану лише електронною поштою надійшло майже сто тисяч листів зі словами вдячності Папі за його прагнення запобігти війні. Багато з них містили побажання, щоб Іван Павло ІІ вирушив до Іраку в ролі «живого щита». Ватикан поки що таку можливість не передбачає...

Тільки-но від папського палацу від’їхав кортеж Миронова, як журналісти побачили ще одного гостя Риму — верховного архієпископа української греко-католицької церкви Любомира Гузара. Нині греко-католики України просять надання їм патріархату від римської католицької церкви, і перспективи його отримання Любомир Гузар оцінив як непогані.

Ще одного гостя цього ранку в п’ятницю не було удостоєно бути прийнятим у папському палаці, хоча і заявив він про своє бажання дещо незвичним способом: 26-річний дельтапланерист з пацифістським прапором приземлився на території Ватикану — перед собором св. Петра. Швейцарська гвардія Ватикану в костюмах, створених Мікеланджело, тут-таки заарештувала сміливця із Австрії. А карабінери повідомили пацифістові, що йому треба було приземлятися на галявину Білого дому. Понтифік не дав йому аудієнції, але виступив за звільнення. Спортсмена-екстремала Андреаса Зібенхофера, котрий збирався передати Папі Римському антивоєнну петицію, підписану сотнями австрійців, швиденько відправили на батьківщину...

Того дня, коли українська делегація залишала Італію, в країні оголосили надзвичайний стан «у зв’язку зі складною міжнародною обстановкою, що склалася внаслідок конфлікту в Іраку». Військові у камуфляжі зі зброєю напоготові не могли не звернути на себе уваги при в’їзді до аеропорту Чампіно, де перед самим відльотом до України на прохання «ГУ» Володимир Литвин коротко підсумував візит делегації, назвавши його «дуже вдалим»: «В Італії на жодній із зустрічей не треба було пояснювати, що таке Україна. В Римі знають не тільки Україну, а й стан справ у нашій країні». Він також наголосив, що «Київ сприймають як європейський і світовий чинник загальної безпеки». Крім того, в Італії «сьогодні є бажання розвивати двостороннє співробітництво з Україною». У зв’язку з цим обговорювалися проблеми транспортних коридорів, питання, пов’язані з урегулюванням перебування наших громадян, які приїхали на заробітки до Італії. «Треба приймати відповідні рішення, — вважає Володимир Литвин, — щоб їх захищати»:

— Ми вели розмову про те, що Україні потрібні італійські інвестиції. Зокрема, в Західну Україну, що є основним постачальником нелегальної робочої сили. До речі, італійські громадяни зацікавлені в роботі українців, які чудово зарекомендували себе і не створюють проблем. Про це мені сказав міністр з питань євроінтеграції.

Голова українського парламенту заявив також, що ВР забезпечить супровід з боку тих програм, які реалізовуватимуться на міждержавному рівні й активізують співробітництво на міжпарламентському рівні. Крім того, незабаром Україну відвідають представники верхньої та нижньої палат парламенту Італії: «На початку червня ми проведемо день Італії в Україні і, гадаю, це буде ще один реальний крок нашого співробітництва».

Отож невдовзі багатьох італійських політиків дороги приведуть до Києва, який сподівається на підтримку Риму на шляху, що веде до Брюсселя.

 

Рим — Київ.