Його називають бердянським Чикатило. Скоєне ним не може не спричинити шок.
... Ця «справа» виникла після затримання підозрюваного. Дії такого собі Тимура (назвемо його так, тим паче що він вимагав, щоб знайомі називали його «Великим ханом»), який убив за три роки одинадцять жінок у віці від 17 до 40 років, не наводили страх на жителів курортного міста і численних відпочивальників. Про них ніхто не знав. Мало того, про те, що відбувалося у невеликій квартирі в одноповерховому будинку, розташованому в приватному секторі, не здогадувалися ані сусіди, ані дільничний. Хоча у дворик площею не більше двадцяти метрів, у якому є дренажний колодязь (див. фото), що став місцем поховання жертв, виходять чотири сусідські вікна. Одне з них — не далі як за три метри від бетонного кільця.
Але ніхто нічого не помітив. Тобто нічого не тільки жахливого, а й підозрілого. І дівчата, і компанії у будинку нікого не дивували. Тридцятирічний господар —неодружений. А його вдача у поєднанні з репутацією психічно нездорового інваліда відбивала бажання вникати в подробиці способу життя мешканця квартири. При тому що з сусідами підозрюваний контактував дуже часто. До багатьох з них він раз у раз звертався з проханням про дрібні послуги. То чаю попросить, то картоплі, іноді трохи грошей. Хто давав, хто відмовляв. Між собою його називали Бен Ладеном. Прізвисько це свідчить не тільки про зовнішню подібність (східного типу обличчя з дещо монголоїдними рисами справді може викликати асоціації з відомим терористом), а й про відсутність симпатій до його носія. Цілком можливо, що його точність обумовлена ще й відчуттям потенційної небезпеки, що походило від Тимура. Не агресії (поведінка його була і залишається цілком спокійною і адекватною), а саме небезпеки. Подібні почуття викликало спілкування з підозрюваним і в старшого слідчого прокуратури Бердянська Павла Карасьова. Саме йому випало починати справу. Тоді було відомо про убивство тільки останньої жертви.
Сімнадцятирічна дівчина опинилася у фатальній квартирі, вхід якої прикрашений невигадливими напівстертими зображеннями берізки і якихось польових квітів. Прийшла туди зі знайомими. Пізніше залишилася з хазяїном наодинці... За кілька днів саме люди, що привели дівчину, яку розшукувала на той час міліція, домоглися від Тимура зізнання в убивстві і переконали його прийти повинитися. За фактом зізнання було порушено кримінальну справу, що невдовзі переросла в нову, про всю серію вбивств. Далі було три дні кошмару. З колодязя витягали тіла жертв. Думка про те, що від ножа «тихого вбивці», як назвав його Карасьов, котрий керував цією слідчою дією, не застрахований ніхто, приходила багатьом присутнім — професіоналам з міцними нервами і певною психологічною підготовкою.
Так чи інакше, найстрашніше в цій тільки-но розпочатій справі вже позаду. Слідчій бригаді під керівництвом старшого слідчого прокуратури Запорізької області Олександра Маслобоєва належить з’ясувати його обставини, деталі, мотивування обвинуваченого. Одне з основних питань — питання про його осудність. Відомі на сьогодні факти дозволяють, м’яко кажучи, поставити під сумнів психічне здоров’я новоявленого «Тамерлана».
Особливими здібностями дитина, яку виховувала бабуся (батько начебто рано помер, а мати трохи пізніше заподіяла собі смерть), і в дитинстві не вирізнявся, хоча нині стверджує, що в школі був «хорошистом». Дванадцять років тому в колонії, куди він потрапив за крадіжку, під впливом незвичних, далеко не санаторних умов, він зробив спробу самогубства. Відсидівши два з половиною роки, через якийсь час знову потрапив під слідство, в ході якого було встановлено психічне захворювання, і Тимур проводить наступні п’ять років не в колонії, а в психіатричній лікарні в Запоріжжі. По закінченні лікування він, одержавши другу групу інвалідності, приїжджає до Бердянська.
Першою його жертвою восени 2000 року стала нібито дівчина, з якою він познайомився в гуртожитку Бердянського морського порту. Відмова простої робітниці від близькості обурила. Як розповідає підозрюваний, останнім поштовхом став фільм за сценарієм Тарантіно «Справжнє кохання». Убивши жінку під час сварки, він ховає тіло в дренажний колодязь і засипає підручним мотлохом. Пробка вбирає вологу і практично герметично закупорює вузьку горловину. Цим, найпевніше, і пояснюється відсутність запаху і, як наслідок, будь-якого занепокоєння в сусідів. У подальшому схема повторюється з незначними відхиленнями.
Жертви свої Тимур шукав у місцях відпочинку, зокрема в місцевому парку ім. Шмідта, відомому своїми розважальними закладами і жінками не вельми суворої поведінки. Вбивства, як заявляє, не планував, причини називає різні. Спровокувати напад могли і «зухвале», на думку «Великого хана», поводження жінки, і вимога платні за інтимну близькість. Про вчинене розповідає цілком адекватно, абсолютно спокійно перелічуючи найменші деталі. Докорів сумління, схоже, не відчуває. Виправдання бачить у тому, що своїми діями очищав світ від скверни.
Причина скоєних злодіянь може критися у відчутті Тимуром власної неповноцінності. Найпевніше, через низку обставин він відчував свою ущербність, соціальну і духовну. Хоч би як там було, він намагався з нею боротися, зокрема виписуючи і заучуючи нові слова й поняття. Список цей досить великий, а інформація, що міститься в ньому, надто цікава і часом несподівана. Доволі відлюдькуватий чоловік з біографією, що передбачає визначений (дуже низький) інтелектуальний і культурний рівень, цікавився значенням таких слів, як егоцентризм, епікурейство, абсолютизм, аристократія, антисемітизм, і багатьох інших.
Особливий інтерес становить список улюблених фільмів людини, що позбавила життя десяток собі подібних. У любовно складеній таблиці, своєрідному рейтингу, логіку якого зрозуміти непросто, можна виділити три основні категорії: відверте порно, трилери про маніяків і гангстерські бойовики. При цьому художня якість перелічених картин сумніву ні в кого не викликає. Окрім безглуздо-порнушного «Червоного капелюшка», Тимурові подобалися спірний «Калігула», присвячені проблемам влади, сили, вірності, злочину і відплати саги «Хрещений батько» та «Американська історія», трилер «Тріска», що розповідає про тотальний контроль, і знамените «Мовчання ягнят». Цілком можливо, що «цінителя» екзотичних слів і якісного кіно необережно-неповажна поведінка жертв могла підштовхнути до методу «примусити з собою рахуватися», що став звичним.
Чи відповідає це припущення дійсності чи причини патологічного поводження були інші, як і питання осудності обвинуваченого, встановить психіатрична експертиза. На запитання, що, коли і чому, відповість слідство. Але напевно і нам є над чим замислитися... Запрошує незнайома людина в гості? А чому б не піти? Жертви Тимура, деякі з яких навіть не були оголошені в розшук, теж не думали про небезпеку. І сусідам на думку не спадало, що на руках «Бен Ладена», який живе поруч, може бути стільки крові.
Тепер Бердянськ, як і ми, не відаючи про кошмар, довідався про завершення справи. Місто, як і ми, почало готуватися до періоду відпусток і курортного сезону...