Якщо не можна, але дуже хочеться — можна!
1 квітня 1983 року семеро чоловіків — Анатолій Казанський, Юрій Кособукін, Володимир Казаневський, Сергій Боборикін, Євген Григор’єв, Т. Юнак, Віктор Кудін — створили клуб карикатуристів «Архігум». Вони не намагалися переробити світ, просто хотіли творити, бути разом. За час існування клубу число митців зростало й зменшувалося. Декого сьогодні вже немає. І через 20 років архігумівці так само збираються, п’ють пиво, влаштовують виставки й конкурси, видають книги. Але тоді, розповідає один із засновників клубу Віктор Кудін, було цікавіше. «Це було балансування на якійсь межі. Були карикатури, які знімали з виставок, до нас приходили з КДБ. І люди сприймали нас і наші роботи як щось недозволене».
Між іншим, «Архігум» означає архігуманізм. Змусити людину розсміятися — значить зробити акт гуманізму. А це поняття не втрачає своєї актуальності (мова не про популярність). Взагалі, карикатура, каже Віктор Петрович, це — спочатку філософія, а потім — гумор. Ми всі боїмося, щоб хтось не поранив рожеве тільце нашої душі, і закриваємося в своїй мушлі. (Ви уявляєте, який виникає звук, коли в переповненому транспорті ми тремося оцими мушлями одне об одного?) Людина відкриває свою душу тільки в певних ситуаціях, одна з них — це сміх. Якщо в цей час відкритості закласти якусь піщинку ідеї, є надія, що вона колись перетвориться на перлину.
А ідей та задумів у Віктора Кудіна чимало. Він займається і карикатурою, і архітектурою, і живописом, і фотографією. Каже, немає в творчості чогось менш чи більш важливого, все це у ньому разом. За фахом Віктор Петрович — архітектор. У 1991 році він заснував творчу майстерню «Кудін», де розробляються архітектурні проекти.
— А як вам вдається творчо поєднувати архітектуру й карикатуру?
— А вони дуже схожі за способом мислення. Для карикатури характерне викривлене бачення, парадоксальне. Це важливо для архітектора — поглянути з іншої точки зору, перевернути догори ногами. Тому багато відомих карикатуристів були архітекторами.
— А для себе ви дім спроектували?
— Аякже, — каже він і розповідає про дім з галереєю, майстернею, так, неначе вже живе там давно!..
— А чому гаража немає?
— Машина у дворі стоїть.
— А взимку?!
— У мене там добра машина стоїть, яка заводиться і в 30 градусів морозу...
Як бачите, він має почуття гумору. Кажуть, ніби хронічний гумор має небезпеку перетворитися на цинізм. Але це — якщо міри не знаєш. А в Кудіна з цим усе гаразд, його гумор завжди «в міру», як історія з будинком — так гарно вигадана, що в неї хочеться вірити.
Або ще: у карикатурах Кудіна про жінок стільки парадоксального, як і в самій жінці. Але парадоксальне — не обов’язково карикатурне. Відчувається: автор любить жінок. А ще більше любить з них кепкувати.
1 квітня, в день 20-річчя клубу, в столичному Будинку архітектора буде презентовано альбом «Архігум 1983-2003». Також там відкриється виставка карикатури. До речі, цю експозицію доповнять роботи у жанрі фотогумору Кудіна-молодшого — Костянтина.
За 20 років існування «Архігуму» члени клубу презентували Україну у 38 країнах світу на престижних конкурсах карикатури, де отримали понад 600 призів. Видано 20 книг.
Із книги відгуків «Архігуму»:
Ідеоти.
«І чи варто витрачати здібності на такі дурниці? Ваня».
«Ваню, тобі, либонь, нема чого витрачати на такі дурниці».
