Тридцять п’ять років тому, 27 березня 1968 року, від злітної полоси Чкаловського аеродрому відірвався літак МІГ-15 УТІ з бортовим номером 18, пілотований Героєм Радянського Союзу полковником Гагаріним Юрієм Олексійовичем. Спостерігав за його діями інструктор. Теж Герой, теж полковник, командир навчального авіаполку Центру підготовки космонавтів Сєрьогін Володимир Сергійович.
Політ, розрахований на сорок хвилин, розпочався о 10.19. Екіпажеві належало виконати кілька вправ: віражі з креном 30 градусів, витки малої спіралі, пікірування, виведення бойовим розворотом. Завершувалося все це виконанням двох бочок.
О 10.25 літак зайняв свою зону і отримав добро на продовження виконання програми.
Комплекс вправ було розраховано на 25—25 хвилин, але уже о 10.30 625-й доповів: «Завдання в зоні закінчив, дозвольте вихід на курсовий кут 320 (повернення)».
Отримавши згоду, Гагарін підтвердив:
— Зрозумів, виконую.
Після цього 625-й в ефір більше не виходив.
За чотири хвилини екіпаж мав завершити розворот і повідомити про початок зниження до висоти кола. Повідомлення не надійшло. На запит керівника польотів 625-й не відповів. Усі борти, що перебували в цьому районі, отримали розпорядження зв’язатися з 625-м. Але він мовчав...
Коли стало зрозуміло, що пального на літаку Гагаріна і Сєрьогіна не залишилося, тривога охопила всіх. Надійшла команда терміново готувати і підняти в повітря транспортний Іл-14.
У зону пілотування негайно було вислано транспортний Іл-14 і кілька вертольотів. Пошук тривав більш як три години. Нарешті о 14.50 одному із вертольотів удалося виявити уламки літака МІГ-15 УТІ приблизно за 65 км від аеродрому. До місця падіння одразу було вислано фахівців. Тут вони знайшли рештки літака, що розвалився на дрібні частини внаслідок удару об землю і наступного вибуху. Передня частина машини ввійшла в землю приблизно на 4 метри. Крила, хвостове оперення, підвісні паливні баки і кабіна розвалилися і були розкидані в полосі 300 x 200 м. Екіпаж удалося ідентифікувати за окремими фрагментами тіл.
Для встановлення причин катастрофи було створено урядову комісію. До її складу ввійшли видатні вчені, військові, криміналісти, 600 осіб сантиметр за сантиметром прочісували територію, просівали сніг у районі катастрофи. Коли сніг розтав, батальйон солдатів ще кілька разів перевіряв місцевість. Солдатам наказали збирати геть усі скляні та металеві предмети...
Попри, здавалося б, ретельність розслідування, комісія все-таки не змогла дійти єдиного висновку про причини аварії літака. Багатьох даних тоді бракувало, а деяким фактам не приділяли достатньої уваги. Зокрема, версія про помилкові чи неправильні дії екіпажу навіть не обговорювалася. Гагарін був уособленням успіхів Радянського Союзу, символом, непогрішимість якого не можна було піддавати сумніву. А без урахування людського чинника всі пояснення трагічного інциденту видавалися вельми непереконливими не лише для фахівців, а й для широкого загалу. В принципі, офіційний висновок про трагічну подію так і не опубліковали. Народу було запропоновано лише констатацію факту: перший космонавт Землі загинув.
Такий підхід, цілком природно, не міг не спричинити масу альтернативних версій. Найпершою стало припущення про те, що обидва льотчики були п’яні, внаслідок чого не впоралися з керуванням. Треба зазначити, що такий варіант, попри його «зрозумілість» більшості радянських громадян, не має під собою жодних підстав. Не менш популярною була і залишається дотепер версія саботажу. Два різних її варіанти припускають або участь західних спецслужб, які намагалися усунути космонавта номер один, або підступи КДБ, котре прибрало не угодного для правлячої верхівки Гагаріна через його надто велику популярність. У зв’язку з цим згадуються і невстановлені літаки, що начебто були присутні в зоні польотів, і навіть секретні пуски ракет ППО, інформація про які особливої довіри не викликає. «Підступи імперіалізму» проглядаються й у варіанті самогубства Гагаріна. Мотивується це твердження тим, що Юрія Олексійовича під час його численних поїздок за кордон було начебто завербовано іноземною розвідкою і він, боячися викриття, покінчив із собою. Впевненість у тому, що перша людина космічної ери володіла якоюсь унікальною, не доступною іншим інформацією, проглядається і у версії його викрадення чи знищення інопланетянами. Прихильники цього варіанта на підтвердження наводять слова знаменитої болгарської віщунки Ванги. Вона, втім, стверджуючи, що Гагарін живий, казала і про те, що його «забрали нагору», і про те, що він живе в Америці.
Менш екзотичні версії за своєї більшої вірогідності страждають на відсутність доказів. «Чорної скриньки» на літаку встановлено не було, і всі розмірковування про причини аварії, перипетії польоту, дії та самопочуття екіпажу є лише здогадками. Всі дослідники, однак, сходяться на думці, що того фатального дня абсолютно справний навчальний МІГ-15 з нез’ясовної причини на висоті 4500 метрів ввійшов у штопор і через 51 секунду на швидкості приблизно 700 кілометрів на годину врізався в землю. Більшість фахівців схильна до думки, що до трагедії призвела ціла низка здавалося б незначних відхилень в організації та проведенні польоту. Кожне з цих відхилень окремо майже не небезпечне. Однак міг статися малоймовірний збіг обставин, які, хоча й рідко, але бувають у реальному авіаційному житті. Чимало з несприятливих чинників проявилися водночас, що і призвело до катастрофи. Загибель такого підготовленого екіпажу підтверджує давно висловлену авіаційну істину: немає простих і цілком безпечних польотів. Будь-який політ може піднести несподіванку на будь-якій ділянці — від запуску двигуна до зарулювання на стоянку.
Пошук істини триває донині, хоча сподіватися на якусь визначеність дуже важко, майже неможливо. Найнадійнішим поясненням є слова Германа Титова: «Розбиваються в досить простих умовах і найкращі професіонали. Літати — завжди справа небезпечна».
