Уже багато років точиться дискусія про необхідність пенсійної реформи. Але, крім розмов, жодних зрушень. Про те, що сьогодні середній розмір пенсії для переважної більшості громадян України втричі менший за прожитковий мінімум, відомо навіть Президенту, але мало хто знає, що пенсії згідно із законами «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про статус суддів», «Про прокуратуру» (а також прирівняним до них категоріям громадян) призначаються в розмірі 80 відсотків від суми посадового окладу з урахуванням надбавок без обмеження розміру пенсій, а в разі перероблювання стажу — до 90 відсотків заробітку.
Такі пенсії перевищують пенсії більшості громадян у 20—30 разів і більше, що взагалі неприпустимо в цивілізованій державі.
Відповідно до світової практики це співвідношення в цивілізованих країнах становить один до трьох чи один до чотирьох. Про це повідомляє член експертної групи з пенсійної реформи при Кабміні, кандидат економічних наук Надточій («Голос України» за 6 вересня 2001 р. № 159, стаття «Кому — черпак, а кому — чайна ложка»).
Як заявив колишній міністр праці і соціальної політики, «...в країні дуже викривлено рівень пенсійного забезпечення — одні одержують чотири й більше тисячі гривень, а інші — трохи більше сотні. Така система не може бути соціально справедлива». («Урядовий кур’єр» за 11 жовтня 2001 р. № 135).
Такий величезний розрив у пенсіях не просто аморальний, а й ділить людей на касти.
Становище, що склалося, є грубим порушенням статей Конституції України, зокрема:
— статті 22, в якій зазначено, що під час прийняття нових законів чи внесення змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Це стосується і статті 19 Закону «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою пенсія призначається за наявності відповідного стажу в розмірі 55 відсотків заробітку і до 75 відсотків за умови перероблювання стажу роботи, а мінімальний розмір пенсії має бути не нижче від прожиткового мінімуму;
— статті 24, де стверджується, що громадяни України мають рівні права та є рівними перед законом, що не може бути привілеїв за якимись ознаками;
— статей 46, 48, які проголошують, що кожен має право на достатній життєвий рівень, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Усі гілки влади на наші неодноразові звернення, починаючи з 1994 року, про несправедливе пенсійне забезпечення відповідають — немає коштів. То на якій підставі знаходять ці кошти з надлишком для привілейованих?
Це більш ніж несправедливо! Якщо вже немає коштів, то труднощі мають торкатися всіх, незважаючи на посади й ранги.
Проте і новий проект Закону України «Про загальне державне пенсійне страхування», який начебто передбачає поліпшення в пенсійному забезпеченні, на жаль, прирікає більшість громадян на злиденне існування в наступні десятиріччя.
Це стосується і тих, кому сьогодні 35—40 років. А раз так, то такого закону не можна приймати, і замість всенародного мовчання треба заявити на повний голос про своє занепокоєння долею нинішніх і майбутніх поколінь і звернутися від імені трудових колективів, профспілок, молодіжних і жіночих організацій, правозахисників, просто громадян України до Президента, Верховної Ради, Кабміну, засобів масової інформації із закликом — не приймати Закон «Про загальне державне пенсійне страхування» в наявній редакції. Винести законопроект на всенародне обговорення.
В законі передбачити об’єднання усіх чинних законів стосовно пенсій в один із забезпеченням цивілізованої різниці між мінімальною і максимальною пенсіями в 3—4 рази.
Закон «Про загальне державне пенсійне страхування» має забезпечувати дотримання усіх конституційних прав однаковою мірою для всіх громадян України незалежно від їхнього соціального становища.
Сергій ВОРОБЙОВ,голова обласного громадського об’єднання захисту конституційних прав і свобод громадян України.