Безплатної медицини вже давно немає. За все треба платити. Той, хто мав сумний досвід перебування у стаціонарах чи операцій, це знає. Тому люди почали об`єднуватися в лікарняні каси.
Хвороба недовіри
В Одесі українське лікарське товариство протягом 1999—2001 років проводило моніторингові дослідження на тему «Тіньова економіка у медицині», які показали, що населення витрачає на лікування грошей у 2,2 разу більше, ніж виділяє бюджет.
П`ять років тому в Одесі створили лікарняну касу.
У Києві така каса з`явилася недавно. За словами директора Першої Київської муніципальної лікарняної каси Володимира Погорілого, надто важко впроваджувати в життя цей вид медичних послуг. З одного боку, на нього є попит. З другого, є й недовіра людей. Ця недовіра як інстинкт самозберігання. Громадяни побоюються, що нова організація обернеться для них черговим МММ.
Гірше нікому не буде
Київська лікарняна каса працює з організаціями та підприємствами. Проте це не означає, що вона відмовляє у наданні медичних послуг поодиноким громадянам. Мінімальний внесок у касу з фізичної особи — десять гривень на місяць, з підприємства — п`ятнадцять за одного працівника. Натомість членові каси гарантується (якщо виникне така потреба) десять днів перебування у стаціонарі за рахунок установи (у середньому це коштує 1000 — 1700 грн.).
До речі, пацієнт має постійне інформаційне супроводження. У свою чергу, лікарняна каса стежить, до якої медичної установи потрапив хворий і миттєво підключається до його обслуговування. Якщо «швидка» госпіталізувала людину в той стаціонар, з яким каса не має угоди, то згідно зі своїми зобов`язаннями ПКМЛК забезпечує хворого ліками. Перевага надається вітчизняним препаратам, але, якщо виникає потреба, закуповують й ліки іноземного виробництва.
— Конституцію ніхто не скасовував. Медицина має бути безоплатною. Але вона фінансується не на належному рівні. Ось наше об`єднання громадян добровільно її дофінансовує, — пояснює філософію діяльності очолюваної ним організації Володимир Погорілий.
Крім того, за словами директора, каса стимулює професійну роботу лікарів. Цього не роблять страхові компанії.
Проте аж ніяк не всі медичні заклади йдуть на контакт з лікарняною касою. Деяким невигідно працювати так. Та й навіщо? Коли можна отримати з пацієнта стільки, скільки скажеш. А хворі зазвичай не торгуються, коли йдеться про загрозу життю...
У договорі лікарняної каси є пункт про контроль якості медичних послуг, що надаються її членам. Зрозуміло, хто захоче мати зайвого контролера, тим паче що він не належить системі охорони здоров`я.
