Пусту грушу не трясуть

Усе погано! Такий невтішний висновок можна зробити, прочитавши публікації у пресі та побувавши на брифінгах, де намагаються аналізувати процеси реформування морської галузі загалом та Одеського порту зокрема. Наприклад, на одній із останніх прес-конференцій Миколу Павлюка (колишній начальник Одеського морського порту, нині народний депутат) запитали: «Чому ж, коли все так погано, Одеський порт саме 2002 року, вперше за всю історію свого існування, перевалив рекордну кількість вантажів — 33,6 мільйона тонн?».

Відповідь була така:

А на запитання про підприємства, які уклали з портом договори про спільну діяльність, та про начебто його особистий інтерес, пролунало:

Є документ — підсумок планової комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського морського торгового порту за 2001—2002 роки, що закінчилася днями і яку проводили фахівці Мінтрансу України. Ось висновки, зроблені під час ревізії: «Загалом за 2001—2002 роки втрачений економічний зиск від спільної діяльності Одеського МТП з іншими підприємствами становив 138 мільйонів 312,2 тисячі гривень, а загальна втрата економічного зиску — 444 мільйони 735,8 тисячі гривень».

З чого складаються ці приголомшливі суми? Як то кажуть, із багатьох складових. Тільки заниження вартості основних коштів, переданих у спільну діяльність Одеським МТП, становить 36 мільйонів 330 тисяч гривень. Приміром, СП «Бруклін-Київ» внесло у спільну діяльність 18,9 відсотка майна, решту — 81,1 відсотка — вніс порт. А за договором отримуваний прибуток має ділитися порівну. Отже, під час розподілу прибутку порт недоотримав свої «кревні» в розмірі 4 мільйони 283 тисячі 258 гривень.

Практично аналогічна ситуація склалася і під час співробітництва з компанією «Новолог». Це підприємство здобувало основні кошти за рахунок грошей, отриманих від спільної діяльності, а не за рахунок власної частини прибутку, тим самим «урізавши» прибуток порту майже на 3 мільйони гривень. Під час продажу основних коштів компанія «Новолог», без узгодження з портом, зменшила балансову вартість свого майнового внеску на 4 мільйони 408,6 тисячі гривень, що призвело до зниження частки прибутку порту на 37 відсотків. І — як підсумок усіх цих «операцій» — за період, що перевірявся, порт від спільної діяльності з «Новологом» недоотримав дохід у сумі, яка перевищувала 5 мільйонів гривень.

Або взяти ЗАТ «Синтез Ойл», з яким порт, на перший погляд, працює з прибутком 10,1 мільйона гривень. Але це якщо не бачити підводних рифів — незаконно наданих портом знижок з перевантаження нафтопродуктів на суму, не багато не мало, 191,4 мільйона гривень та неоприбуткованого портом майна на суму 20,9 мільйона доларів США.

Це, до речі, один із яскравих прикладів «благородної спадщини» в організації спільної діяльності, залишеної колишнім начальником порту. За його словами, він хотів створити рай для порту і колективу.

Ще 3 січня далекого 1995-го порт укладає договір з комерційною структурою «ІPS Ltd» на перевалку нафтопродуктів через нафтогавань порту. Умови — нечувані! За перевалку однієї тонни нафтопродуктів фірмі надається воістину фантастична знижка: замість 1,5 долара США комерсанти платять всього-на-всього 10 центів! Але не минає і десяти днів, як на світ з’являється інший документ, за яким цій-таки фірмі за рахунок приголомшливої знижки доручено здійснити поліпшення екологічних і технологічних умов експлуатації причалів нафтогавані.

Судячи з цього, такий маневр передбачав бодай якось виправдати необгрунтовану знижку. Адже вона, якщо йдеться про майже 15 мільйонів тонн реально перевалених нафтопродуктів, доволі вражає — 20,9 мільйона доларів США.

Здавалося б, можна вважати, що порт з лишком розрахувався з фірмою «ІPS Ltd» за начебто виконані роботи. Та де там! Керівництво порту ініціює укладення тристоронньої угоди на передання своїх повноважень за попереднім договором іншій фірмі — ЗАТ «Синтез Ойл».

Очевидно, читачеві цікаво буде дізнатися, чому «роботи начебто виконані». Тому що все навколо них оповито густим туманом, як на Французькому бульварі глибокої осені. То що зроблено конкретно? Як то кажуть, історія про це мовчить. Мабуть через те, що важко шукати кішку в темній кімнаті, особливо коли її там немає. Досі ніхто не бачив ні проектно-кошторисної документації, ні актів виконаних робіт, а на баланс порту не прийнято «екологічні та технологічні поліпшення причалів».

Постає цілком закономірне питання: навіщо треба було передавати повноваження державного підприємства із розрахунків за роботи сторонній комерційні структурі, якщо роботи ці начебто виконала інша комерційна фірма?

Відповідь напрошується сама по собі: можна припустити, що три високі сторони, які домовляються, вирішили легалізувати суму, що так і не потрапила до «гаманця» порту. Далі — ще один кульбіт: суму цю оформляють і реєструють як іноземні інвестиції в ЗАТ «Синтез Ойл».

Здавалося б, у цій історії можна ставити крапку. Та ні! В грудні 2001 року ЗАТ «Синтез Ойл» і порт укладають договір про спільну діяльність, за яким комерційна фірма передає як свою частку ті-таки горезвісні «виконані роботи». І згідно з умовами договору отримує половину прибутку від перевалки нафтопродуктів у порту! Воістину, апетит з їдою прибуває. А ті, хто потрапив до якогось обіцяного колишнім начальником порту раю, судячи з усього, на його відсутність не скаржаться.

В очах рябіє від подібних цифр такої спільної «діяльності» і з іншими підприємствами. Але не стомлюватимемо ними читачів. Скажемо лише, що навіть отриманий портом прибуток використовували вкрай нераціонально. Зокрема, на будівництво готельного комплексу «Одеса» було вкладено більш як 100 мільйонів гривень, а він за останні два роки так і не приніс жодної копійки прибутку. Будівництво аквапарку «Дрім-Україна», який більшу частину року стоїть порожній, коштувало понад десять мільйонів гривень.

Після тривалих переговорів з охороною нам удалося побувати і на території виробничо-відбудовного комплексу «Чабанка», помилуватися і сфотографувати збудовані там двоповерхові котеджі та сауну з басейном. Як вони з’явилися на землі, що належить порту? Історія така. 29 квітня 2002 року було укладено договір на оренду 0,59 га землі з Чорноморською сільською радою. Того самого дня (!) ділянку передано в суборенду якомусь ТОВ «Квітковий пасаж» терміном на один рік. Але, як з’ясувалося, цю землю було передано порту названою сільрадою в постійне користування ще 27 липня 2001 року. І тут несподівано, в розпалі ревізії, з’являється ще один документ — рішення Чорноморської сільської ради від 29 січня нинішнього року, згідно з яким земельна ділянка вилучається в порту і передається в постійне користування ТОВ «Квітковий пасаж».

Отакі квіточки. І... цілий букет порушень закону, з якими ще належить розбиратися...

Як потрібно розбиратися, зокрема, і з тим, виходячи з яких стратегічних міркувань порт переказав Чорноморській сільській раді «на розвиток» 1 мільйон 128 тисяч гривень?

Інтерес викликають і взаємовідносини колишнього керівництва порту з Морським транспортним банком, в якому відкрито більшу частину рахунків ОМТП. За наявності достатніх власних коштів порт систематично брав у цьому банку кредити, за які справно платив відсотки та комісійні. Далі — більше. Кілька років тому у Морського транспортного банку, який працює з прибутком, порт придбав 36 тисяч акцій на суму 450 тисяч гривень. Звісно, вони мали б приносити дивіденди портовикам, але, на жаль, у цій графі пусто. Порт не отримав жодної копійки. Мимоволі постає запитання: а хто тоді отримав?

Можливо, підтвердженням недобрих діянь порту є і факт загадкового зникнення головного бухгалтера Одеського порту В. Кобзєва, який мав місце 31 січня ц. р., через тиждень після початку ревізії. Віктор Дмитрович працював на цій посаді понад десять років і контролював усі фінансові потоки підприємства.

Ось і ті «плоди», які під час проведення ревізії почали зриватися з гілок.

Якщо послухати виступи деяких керівників підприємств, що фігурують в акті ревізії, та осіб, причетних до укладення з ними договорів, — їх саме час нагороджувати медалями та орденами.

Але сьогодні, коли матеріали перевірки передано до відповідних органів, може з’явитися потреба виписувати ордери...

Одеса.