Нещодавно поверталася з Києва в одному купе з трьома молодими медиками. Вони їхали вербуватися через якусь фірму до Великої Британії на роботу санітарами. Тестування пройшли не всі: треба було добре знати англійську. Але й ті, котрі отримали «добро», були невеселі...
Повірили вони,повірили їм
Щороку з Тернопільщини виїжджають на заробітки за кордон сотні лікарів і медсестер. Одиницям з них вдається підтвердити диплом і працювати за фахом. В основному це ті, хто вирішив назавжди там залишитися.
Сергій Данилків їхати з України не хоче. У нього тут дружина, двоє діток, батьки, улюблена справа. Він захистив кандидатську, достатньо поїздив по світу, стажувався у клініках і університетах шести країн. Міг залишитися за кордоном, але повернувся, щоб реалізувати себе на рідній землі.
Майже сім років тому Сергій разом з однодумцями організував у Тернополі центр мінімально інвазивної хірургії. Це був перший в області приватний хірургічний заклад. Влада не заперечувала. Мало того, надала в оренду приміщення: невеликий одноповерховий будинок на території обласного онкологічного диспансеру. ТОВ «СТАС» (Сервіс Технологічно Авангардних Систем) за кошти, взяті у кредит, закупило сучасне медичне обладнання. Роботу у новому закладі отримали 25 працівників онкодиспансеру. Натомість центр узяв на себе безкоштовне лікування персоналу онкодиспансеру.
Уперше в області було запроваджено 16 методик лікування. В тому числі хірургічних, які дають змогу уникнути традиційних розрізів — так звана лапароскопія. В результаті час перебування пацієнта в лікарні скоротився усемеро, зменшився період реабілітації хворих. За цей час стаціонарно прооперовано більше тисячі хворих, обстежено і проліковано амбулаторно — у кілька разів більше. Зекономлено бюджетних коштів 450 тисяч гривень.
Послуги клініки платні. Офіційно, через касу. Але вони не перевищують коштів, які пацієнт чи його родичі змушені викласти у будь-якому іншому закладі: за медикаменти, перев’язочні та інші матеріали, «гонорари». У центрі двічі знижували ціни на свої послуги загалом на 40 відсотків. Кожному п’ятому, хто звертався сюди, медичну допомогу надавали безкоштовно. Центр почав шукати партнерів за кордоном. Зацікавилися і ним. Торік, наприклад, через міжнародні організації вдалося залучити 350 тисяч доларів США, які вкладено у сучасні технології.
Нині центр володіє апаратурою, якої немає в інших медичних закладах. Відповідно й послуги тут надають на рівні світових стандартів: оздоровлення озонотерапією, видалення різних утворень на шкірі інфрачервоним світлом. Тут є урологічні та гінекологічні ендоскопи останнього покоління, найновіший аппарат ультразвукової діагностики. Одна з умов виділення коштів зарубіжними інвесторами —поширення центром нових технологій в галузі охорони здоров’я, допомога колегам в оволодінні ними.
Медицино,зцілися сама!
Побувавши позаторік у США на навчанні з менеджменту та економіки недержавних закладів охорони здоров’я, Сергій Данилків був приголомшений: основні принципи створення центру хірургії у м. Флінті, де він стажувався, були ідентичні тому, що він з колегами організував у Тернополі. Повернувшись додому, він підготував консультаційний проект на тему: «Маркетинг медичних послуг». Детально проаналізувавши ринок медичних послуг в обласному центрі, Сергій дійшов висновку, що навіть за наявного фінансування медичне обслуговування можна зробити ефективнішим. Ідеться про корпоратизацію медичних закладів. Лікарня існує як єдиний механізм, зберігаючи всі медичні аспекти діяльності, але до неї залучаються субконтрактори різної форми власності, які ведуть окремі напрями, підрозділи. Це дає змогу, не втрачаючи контролю власника майна, в даному разі обласної ради, залучити значні кошти, розширити асортимент і якість послуг. Усі медичні структури органічно інтегровані в систему лікарні, скеровують пацієнтів один до одного залежно від спеціалазації. Взаєморозрахунки між структурами здійснюються на основі договорів. Фінанси, отже, йдуть слідом за пацієнтом.
Лікарням варто дещо потіснитися і виділити частину площ недержавним закладам, які володіють фінансами або цими технологіями. Поліпшиться якість медичних послуг, зменшиться їх вартість для населення. А бюджетні кошти підуть на лікування соціально незахищених.
У своїх дослідженнях керівник клініки замахнувся на «святая святих» — систему охорони здоров’я. А там свої закони. Система сама тяжко хвора, але лікуватися не поспішає. Можливо, галузь спеціально підводять до колапсу, щоб згодом «прихватизувати» найкращі шматки медичного пирога.
«Так» і «ні» не говорити
Поки Сергій Данилків переймавя удосконаленням системи охорони здоров’я, реальна загроза нависла над його дітищем. Керівництво онкодиспансеру попередило центр мінімально інвазивної хірургії, що не має наміру продовжувати договір оренди. який закінчувався у листопаді 2002 року. Мовляв, приміщення потрібне самому диспансеру. А згідно з листом голови обласної ради тут нібито мають розмістити центр профілактики і боротьби зі СНІДом. Зрештою, і суд виніс рішення про виселення. Клініці «оперативно» відрізали єдиний телефон, а не виселили поки тільки тому, що адвокати центру подали апеляцію.
Голова постійної комісії облради з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Мирослав Гірняк визнає, що «функціонування центру інвазивної хірургії є надзвичайно важливим для населення області і що лікувальні заклади всіх форм власності мають право на існування, підтримку і розвиток». Начальник облуправління охорони здоров’я Михайло Буртняк пише листа міському голові Тернополя Богдану Левківу з проханням підшукати нове приміщення для центру. Всі «за», але реально ніхто не допомагає. І, судячи з усього, не збирається.
