Протягом двох днів науковці, депутати, представники адміністрації Президента, РНБО дискутували з теми «Українці та поляки в роки Другої світової війни: внутрішній та міжнародний аспекти взаємин». Саме таку назву мала україно-польська конференція, що відбулася 20—21 березня у стінах ВР. Її організаторами виступили Інститут історії України та Інститут історії Польщі національних академій наук під патронатом Верховної Ради.
Історія України та Польщі багата на події, які в країнах оцінюють кардинально протилежно. Тож теми, запропоновані для дискусії, потребували коректності доповідачів. А обговорювали чотири блоки питань: формування та еволюція політичних програм визвольної боротьби українців і поляків; політика СРСР та Німеччини стосовно українців і поляків на західноукраїнських землях; україно-польське приграниччя (1939—1947); україно-польське протистояння: демографічні наслідки та відображення у суспільній свідомості. Але головна мета конференції —напередодні відзначення 60-річчя волинської трагедії ще раз узгодити позиції і максимально наблизитися в оцінках тих подій.
«Нинішня зустріч — не перша і, безперечно, не остання, — заявив під час виступу Володимир Литвин. — Контакти між істориками обох країн особливо активізувалися з травня 1997 року, коли президенти Леонід Кучма і Александр Квасневський прийняли спільну заяву «До порозуміння і єднання». Володимир Литвин зауважив, що в цьому документі зафіксовано вагому думку: «Інтерпретацією нашої спільної історії, її непростих періодів мають займатися фахівці, які в атмосфері відкритості ретельно вивчать події минулого і дадуть їм об’єктивні оцінки».
І слід віддати належне науковцям та політикам. Як зазначив Валерій Смолій, директор Інституту історії України: «Діалог, мета — якого осмислити спільну історію, шукати і знаходити істину, не припиняється». «Уже відбулося десять конференцій під гаслом «Важкі питання взаємин українців і поляків у XX столітті», — повідомив професор Айненкель (Польща). — Матеріали цих обговорень було опубліковано в дев’яти томах. П’ять із них уже видано українською мовою. До друку готується ще два». Володимир Литвин сподівається, що побачить світ і збірник матеріалів цієї зустрічі.
Нинішня конференція охоплює проміжок часу, який без перебільшення можна назвати найболючішим в історії наших відносин. «Саме цей порівняно короткий період позначився особливо гострим протистоянням українських і польських політичних сил, яке відоме багатьом громадянам наших держав не з підручників, а з власного, вистражданого, а нерідко і глибоко трагічного досвіду», — заявив Голова ВР.
Під час подій на Волині, за польськими підрахунками, загинули 50—60 тисяч поляків і 10—15 тисяч українців. До речі, вшанування пам’яті загиблих відбудеться 11 липня. Саме цього дня було скоєно 167 нападів на польські села з боку УПА. Трагічна дата вже спричинила хвилю антиукраїнських статей у польській пресі й дискусію в нашій. До речі, міністр закордонних справ Республіки Польща Влодзімєж Цімошевич, який перебував цього тижня з візитом в Україні, прокоментував ситуацію так: «Я не хотів би, щоб ця тема стала предметом спекуляцій заради досягнення проміжних цілей. Це буде іспит для наших народів: чи зможемо ми спільно знайти істину, чи готові її сприйняти, хоча вона і важка».
«Для того, щоб бути друзями, партнерами і добрими сусідами, необов’язково оминати гострі кути та непрості колізії спільної історії, — зауважив на конференції Володимир Литвин. — І так само необов’язково вимагати від теперішнього друга і сусіда, щоб він дивився на минуле твоїми очима. Можна і треба трактувати всі без винятку сторінки минулого спокійно, тверезо і виважено, хоча це не завжди просто. Виявляти коріння, джерела і причини всього, що його обтяжувало. Але не нав’язувати комплекс колективної відповідальності ні народам, ні колишнім та сучасним їхнім лідерам і політичним силам...»
Також Володимир Литвин наголосив, що слід уважніше ставитися до того, як трактують історію шкільні підручники. Не можна формувати у підростаючого покоління негативний образ сусіднього народу і сусідньої країни. Голова ВР вважає вкрай важливою роботу міністерств освіти та академій наук двох країн, які створили так звану «підручникову» україно-польську комісію. Кінцева мета її роботи — «виховувати молоді покоління по обидва боки нашого спільного кордону в дусі поваги і порозуміння, доброзичливого, толерантного ставлення, а не ворожнечі до сусідньої країни та її народу».