Про Володимира Лукашенка кажуть, що він хірург від Бога. На те реагує зазвичай спокійно, лише уточнюючи, що для нього хірургія — стан душі і навіть більше, ніж... кохатись!.. За плечима три десятиліття лікарняної практики, тисячі пацієнтів. По суті, все доросле життя в онкологоії, а це означає, що кожен день, щогодини до нього йдуть, як на пристань останньої надії... Це трагедія всього людства, бо рак не здається і жорстока недуга призводить і до невдач, і до втрат. Та на долю хірурга випадають і успіхи, які не стають професійним самохизуванням, бо кожна удача в онкології — це врятоване життя конкретної людини: батька, матері, сина, доньки...
Про Володимира Лукашенка як головного лікаря Полтавського обласного клінічного онкологічного диспансеру знають менше, адже він тільки торуює свою стежину першого керівника. Проте на цьому посту вже встиг зарекомендувати себе принциповим і відкритим, хоча, можливо, і не всім зручним. Та, вочевидь, і за ці якості його шанує колектив, де вже і його стараннями діє професійна команда. Саме їм, лікарям, сестричкам, санітарам, доводиться повсякчас нести головний тягар боротьби за здоров’я. І чи потрібно комусь пояснювати, як це непросто зробити за умов, коли медицина загалом фінансується за залишковим принципом і на третину до мінімальної потреби! Прикро і гірко, але саме медиків зробили заручниками недолугої політики і реформ. Хоча самі вони переважно на такі «крамольні» теми намагаються не розумувати, а все більше простоюють в операційних. Та, власне, це і є їхня головна робота і професія...
Полтавська область.
