Автокатастрофа, в якій загинув екс-парламентарій Анатолій Єрмак, сталася 11 лютого о 17.45 на автотрасі Запоріжжя—Маріуполь поблизу райцентру Пологи. За даними правоохоронців, автомобіль ВАЗ-2107, за кермом якого перебував брат екс-депутата Микола Єрмак, виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з вантажівкою. Брати Єрмаки загинули, важко скалічений син Анатолія Васильовича вижив завдяки лікарям.
Смерть у дорожньо-транспортній пригоді дев’ятого за рахунком парламентарія ВР останніх трьох скликань сприйнято майже однозначно.
«Коли я почув про Єрмака: «Загинув», то перша реакція, думка — «в автомобілі», — по гарячих слідах тоді ділився враженнями з кореспондентом УНІАНу народний депутат Олег Рибачук. — Незручні владі люди чомусь гинуть саме в автомобілях і в досить однотипних ситуаціях... Можливо, це випадковість — Чорновіл, Ємець, список можна продовжити».
Так сприйняли звістку про трагедію під Пологами не лише відомі політики. Так відреагували на неї і численні їхні виборці. Навіть побіжний погляд на факти трагічної загибелі парламентаріїв засвідчує, що життя переважної більшості з них обірвали саме дорожньо-транспортні пригоди. Понад те, спеціальна журналістська розвідка про загадкові смерті українських парламентаріїв на українських дорогах, опублікована у нашій газеті два роки тому, виявила загальну закономірність — смерть у ДТП підстерегла сімох із них після крутих політичних віражів.
На початку дев’яностих років з генерала-інтернаціоналіста радянського зразка виростав в українського політика посланець до парламенту від виборчого округу № 368 Харківської області — генерал-майор внутрішньої служби Василь Никифорович Санін.
У фатальний день жовтня 1991-го авто, яким керував депутат-генерал, злетіло з автотраси неподалік райцентру Баришівка Київської області. Василь Никифорович загинув разом із малолітньою внучкою... Слідство, незважаючи на показання свідка про «загадкову машину «Вольво», яка притискала до узбіччя», побачило причину аварії у тому, що водій не впорався з керуванням автомобілем.
Зненацька виїхав на смугу зустрічного руху і врізався в автобус ЛАЗ і автомобіль «Жигулі», за кермом якого перебував депутат-аграрій Василь Миронович Корнелюк. Це сталося глупої ночі 8 жовтня 1995 року на трасі Рокитне—Ковель неподалік села Вужиськ. Депутат загинув миттєво. Версія міліції: водій «Жигулів» заснув за кермом. Кримінальну справу не порушували.
Народний депутат від Старовижівського в/о (Волинь) В. Корнелюк незадовго до смерті став керівником парламентської фракції аграріїв. На рідній Волині авторитет цього, як казали, істинного праведника і правдолюба, був такий, що дехто небезпідставно вбачав у ньому потенційного керівника області.
Увечері 16 травня 1996 року на 1484-му кілометрі (Миколаївська область) автотраси Санкт-Петербург—Київ—Одеса злетів з траси й ударився в дерево автомобіль, у якому перебували два народні депутати від Одеської області — Михайло Михайлович М’ясковський і Сергій Дмитрович Драгомарецький та їхній знайомий М. Неїлко. Не вижив ніхто.
«Убили!» — перше, що спадало на думку після звістки про загибель цих двох дуже активних і сміливих депутатів з фракції комуністів, яка отримала найбільше місць у парламенті й досить гостро поставила на такому державному рівні питання про «прихватизацію» державного майна України. С. Драгомарецький очолив Тимчасову контрольну комісію ВР з питань приватизації, до якої увійшов і М. М’ясковський.
Незважаючи на підозрілі обставини загибелі депутатів, ані терміново створена парламентська тимчасова слідча комісія, ані слідчі МВС доказів версії теракту не знайшли.
Певен, вся Україна чула про трагедію, що сталася уночі 25 березня 1999 року на трасі Бориспіль—Золотоноша. Іномарка, у салоні якої, окрім водія, перебували один із претендентів на президентський пост народний депутат В’ячеслав Максимович Чорновіл та його прес-секретар, на великій швидкості врізалася в завантажений зерном КамАЗ із причепом, що необачно розвертався. Лідер Руху і водій загинули на місці, прес-секретаря врятували лікарі.
Але мало хто знає про нечувані доти обставини, що огорнули цю трагедію таємничою пеленою і серед іншого дають підстави синові покійного Тарасу Чорноволу твердити й досі: «Мого батька вбили!».
Траса із запорізькою назвою стала останньою дорогою для ще одного депутата ВР трьох скликань — Олександра Івановича Ємця. «Мерседес-280Е», у салоні якого він перебував як пасажир, увечері 28 січня 2001 року злетів у кювет траси Кіровоград—Запоріжжя і вдарився у дерево.
Останніх двох жертв загадкових ДТП — О. Ємця і А. Єрмака, поєднувало не лише «підпогонне» минуле. Обидва свого часу працювали у депутатській групі «Реформи», залишалися незручними для влади політиками. Незадовго до аварії О. Ємець разом з «розкольниками» відійшов від «партії влади», а відтак і від пропрезидентської фракції НДП.
Ось такий мартиролог жертв ДТП. Усі були непересічні особистості, усі, так чи інакше, — «неприручені» владою чи владними кланами політики. Остання обставина навіть елементарні пробіли слідства, що з’ясовувало причини їх загибелі, вимальовує у масштабні «чорні плями» з тривожними знаками питання. А не менш загадкові ДТП з іншими відомими людьми — як-от з головним фігурантом «кольчужного скандалу» В. Малєвим — ці знаки питання лише примножують.
Тим часом один з найвірніших соратників «дев’ятої жертви ДТП» Григорій Омельченко просить поспішливих висновків не робити:
— Очолювана мною тимчасова слідча комісія за дорученням Голови ВР вивчає обставини загибелі Анатолія Єрмака. Оскільки ми це робимо паралельно з офіційним розслідуванням МВС, то звернулися по інформацію і матеріали до нього.
Вивчивши їх, можу сказати, що досі слідство ведеться правоохоронцями ретельно й об’єктивно, як того вимагає стаття 22 КПК. Групу очолює полковник міліції із Запорізького УМВС — один із найдосвідченіших слідчих в області, особисто контролює слідство заступник держсекретаря МВС, начальник Головного слідчого управління генерал Петро Коляда. На наше прохання до роботи групи залучено працівників СБУ, які допомагають опрацьовувати версію посягання на життя Анатолія Єрмака як відомого політика і державного діяча. До речі, у цьому напрямі ми надали слідству інформацію, яку воно також перевіряє.
У справі призначено дуже багато різноманітних експертиз, і оскільки на це потрібно буде багато часу, на швидкі остаточні висновки слідства розраховувати не доводиться. Одне слово, ми працюємо і, повірте, немає зацікавленіших за нас людей, які хочуть знати істину у справі загибелі нашого побратима.
Можу, користуючись нагодою, запевнити читачів «Голосу України» й в іншому — те, чим займався Анатолій Єрмак, «Антимафія» неодмінно доведе до логічного завершення.
А. Б.
