Найактуальніше завдання

Гадаю, нема потреби зайвий раз обгрунтовувати важливість теми, якій присвячені сьогоднішні парламентські слухання. Вступ до Світової організації торгівлі вже тривалий час залишається одним із найактуальніших завдань у загальному контексті інтеграції України в європейські та світові економічні структури.

Нормами та правилами цієї організації, до якої входять 145 держав, міжнародні фінансово-економічні організації та угруповання, регулюється практично весь обсяг — понад 92 відсотки — світової торгівлі.

Протягом останніх двох років Україна істотно активізувала переговорний процес у цьому напрямі. Зокрема, підписано десять двосторонніх протоколів з іншими державами щодо взаємного доступу на ринки товарів та послуг. Днями підписано такий протокол з Європейським союзом, що стало, безперечно, знаковою віхою на шляху України до СОТ.

Оскільки до основних складових даного процесу належить узгодження національного законодавства з нормами та вимогами угод Світової організації торгівлі, нам треба усвідомити й оптимально реалізувати роль Верховної Ради у цій справі.

Перший і основний етап такої гармонізації вже завершений. Прийнято 17 із 20 передбачених ним законів — з питань страхових послуг, інтелектуальної власності, імпорту сільськогосподарської продукції, оподаткування тощо. У тому числі — новий Митний кодекс, який почне діяти з 1 січня наступного року.

Слід сподіватися, що про таку конкретику сьогодні буде сказано докладніше. Тому зазначу лише, що частина законопроектів, передбачених програмою другого етапу —а вони пов’язані переважно з правовідносинами, що охоплюються системою багатосторонніх угод так званого Уругвайського раунду — вже перебуває на розгляді у парламенті. Підготовку решти має завершити уряд і внести до Верховної Ради.

Проте, як мені здається, ми повинні не просто підсумувати: ось те зроблено, а те ні. Питання значно глибше і складніше — не тільки прискорити і поліпшити підготовку до вступу в СОТ, а й ще раз уважно, всебічно і відповідально зважити всі наслідки такого кроку. А наслідки ці можуть бути неоднозначні й різнопланові.

Дуже важливо закласти вже сьогодні основу і оптимального використання переваг від членства у Світовій організації торгівлі, і мінімізації дії негативних чинників, які теж неминучі. Тобто увійти в нову якість достатньо підготовленими.

Серед економічних переваг називають насамперед такі: поліпшення доступу українських виробників та експортерів на основні міжнародні ринки; збільшення припливу іноземних інвестицій у національну економіку; розширення можливостей захисту національного товаровиробника в антидемпінгових, спеціальних розслідуваннях у рамках процедури розгляду торговельних спорів СОТ; створення ефективної системи захисту нашого виробника від недобросовісного імпорту.

Перспективи начебто широкі й обнадійливі. Але, повторюю, для того, щоб можливості стали реальністю, потрібно і добре та вчасно підготуватися, і, головне, осмислено, компетентно та цілеспрямовано працювати за нових умов.

Щодо можливих ускладнень та загроз, які може дати лібералізація зовнішньоторговельного режиму — вони теж не дріб’язкові.

Так, унаслідок послаблення тарифних і нетарифних обмежень у доступі імпортних товарів на наш внутрішній ринок багато вітчизняних підприємств зіткнеться з реальною і жорсткою конкуренцією. Їхня продукція може виявитися дорожчою або менш якісною, а відтак зменшити свою присутність або й взагалі втратити місце під ринковим сонцем. Це може торкнутися передусім аграрного сектору і таких його виробів, як цукор та овочева продукція.

Слід також мати на увазі, що зі вступом до СОТ істотно обмежуються, якщо не скасовуються взагалі, можливості державного стимулювання розвитку окремих галузей шляхом надання їм податкових пільг, списання податкових заборгованостей тощо.

Звідси настійна вимога — вміло і з максимальною віддачею використати всі доступні засоби захисту внутрішнього ринку, передбачені у рамках угод Світової організації торгівлі.

Відомо, що і в депутатському середовищі, і в суспільстві загалом погляди на можливий вступ України в СОТ, його наслідки та подальші перспективи неоднозначні, аж до діаметрально протилежних.

Поважаючи право кожного на власну думку та позицію, я все-таки просив би і в цьому разі ставити на перше місце не політику, а економіку, зважувати всі «за» і «проти» на терезах нейтрального прагматичного розрахунку.

Так ми не тільки повніше й об’єктивніше розглянемо винесену на парламентські слухання проблему й уточнимо шляхи швидшого і раціональнішого її розв’язання. Серйозне, всебічне та відповідальне обговорення могло б допомогти кращому, повнішому інформуванню з цього непростого питання громадськості, звільненню від міфів, стереотипів та жупелів, які мимоволі чи свідомо привносяться в нашу реальність.