Учора Голова Верховної Ради Володимир Литвин зустрівся з Міністром закордонних справ Республіки Польща Влодзімєжем Цімошевичем. Природно, зустріч розпочалася з головної учорашньої події у світі — початку війни з Іраком — і головного питання, що його розглядала вчора сесія ВР, — ратифікації Угоди між Україною та Кувейтом про надання допомоги 19-м окремим батальйоном радіаційного, хімічного та біологічного захисту та проекту закону про схвалення рішення Президента про направлення цього батальйону.
Володимир Литвин зауважив, що «нині ситуація в парламенті вкрай напружена». Після повідомлення про початок війни «настрої почали зміщуватися від певної підтримки до тривожних роздумів». Влодзімєж Цімошевич погодився, що міжнародні події впливають і на внутрішні дискусії. Подібна, про направлення такого самого батальйону в Йорданію, очікується найближчим часом і в польському парламенті.
«Вікна дипломатії закриті», — заявив Джордж Буш і оголосив про початок війни в Іраку. «Я запевняю вас, — підкреслив президент США у зверненні до співвітчизників, — це не буде кампанія напівзаходів, і ми не погодимося на жоден результат, окрім перемоги». За його словами, війна може бути швидкою, а може й затягтися на невизначений час.
Саддам Хусейн в свою чергу виступив з телезверненням до нації і висловив упевненість у перемозі Іраку над коаліцією. Президент Іраку закликав жителів країни «дістати меч», щоб «зупинити ворога». За даними агентств, принаймні вчора Хусейн ще не залишив межі Іраку.
Хроніка першого дня війни така. О 5.35 здійснено перший авіаналіт. Ударів завдано по району в Багдаді, де проходила нарада вищого іракського керівництва. Зенітна авіація в Багдаді відкрила вогонь по цілях у повітрі. 6.00 — почався другий повітряний удар. За півгодини — ще один, третій, удар. Водночас американо-британська авіація завдала удару по позиціях іракських військ ППО на півдні країни, в районі міста Басра. О сьомій ранку Ірак оголосив «священну війну» і став вимагати скликання Ради Безпеки ООН у зв’язку з нападом з боку Сполучених Штатів. Пізніше Ірак випустив шість ракет по Кувейту. На півдні Іраку горіло 15 нафтових свердловин (правда, і те, і інше Багдад заперечував). Крім того, палав нафтопереробний завод «Ас-Саура» у передмісті Багдада. Завод зазнав ракетного удару.
Швидкість «визволення» Іраку, на думку західних військових, залежить від того, як швидко американці впіймають Хусейна і як скоро громадська думка в країні і світі капітулює перед США.
ДУМКА ФАХІВЦІВ
Прокоментувати різні аспекти ситуації — правовий, військовий, економічний — «ГУ» попросив експертів.
Історик-міжнародник Володимир ЛУК’ЯНОВ, доцент Академії зовнішньої торгівлі:
— У 1991 році війну проти Іраку вела коаліція відповідно до резолюції 687 від 29 листопада 1990 року, яка санкціонувала використання військової сили і відповідних коштів для визволення Кувейту. Іраку було надано тоді ультиматум вивести війська, Хусейн його відкинув і почалася операція «Буря в пустелі» — 42 дні, з яких наземні дії тривали 100 годин. Втрати у тій війні: більш як 100 тис. іракців, 223 особи багатонаціональних сил, із яких 16 американців.
Та війна мала конкретну міжнародно-правову базу застосування сили проти Іраку. Нині такої нема. Немає рішення РБ ООН, і практично цю війну можна було б назвати агресією. Але я не називав би її такою, бо в сучасних умовах визначення того, хто є агресором, дає ООН. Воно міститься в резолюції 1974 року РБ ООН «Про визначення агресії». Резюмуючи, скажу, що сьогодні США взяли на себе всю повноту відповідальності. З ними її розділять країни—учасниці коаліції. Те, що США по-своєму трактують резолюцію 1441, не дивно. Ще югославські події багато в чому поставили під сумнів норми міжнародного права. Водночас нинішні події підкріплюють сучасну концепцію політичного реалізму з опорою на силу і показують неспроможність ООН у розв’язанні конфліктів мирним шляхом.
Валерій АБЛАЗОВ, заст. голови Держкомітету у справах ветеранів, полковник у відставці, учасник бойових дій в Афганістані:
— Війну розпочато, вона матиме певні етапи, але, на мою думку, тепер вона не закінчиться ніколи. Хоча вирішальні перемоги мають визначитися, гадаю, найближчого місяця. Це не означає, що вони будуть лише односторонні. Все залежить від тактики. Американці не цілком готові. Звісно, у США військовий потенціал значний, але потенціал угруповання можна порівняти з потенціалом Іраку. Невідомо також, чи чекатиме Хусейн, коли розпочнеться сухопутне вторгнення, розвал його економіки, управління. З точки зору військового, я тепер на місці Іраку розпочав би сухопутну контроперацію. А щодо жертв серед мирного населення... Американці посилаються на високоточну зброю. Але обидві сторони, розуміючи усю складність ситуації, базуються в густонаселених місцях. Якщо проводитиметься принцип масованих ударів — це призведе до великих людських жертв. З обох сторін — це порушення норм міжнародного гуманітарного права. Війська не повинні бути під захистом мирного населення, і не можна застосовувати озброєння в тих районах, де перебуває мирне населення.
Колишній міністр екології України, заступник голови Партії зелених Сергій Курикін:
— По-перше, нафтові свердловини вже горять, ще частину буде підпалено або вони почнуть горіти через ведення воєнних дій. Наслідком цього стане забруднення атмосфери в дуже великих масштабах, що призведе до випадання кислотних дощів у різних частинах світу. Україна не виняток. Друга загроза пов’язана із застосуванням зброї зі збагаченим ураном. Під час застосування такого боєзаряду в довкілля виділяється оксид урану. Це токсична речовина низькорадіоактивна сама по собі, але в разі попадання в організм людини проявляється як мутаген. Вона також спричиняє ракові захворювання. Воєнні дії в Кувейті 1991 року показали, що дія оксиду урану тривала. Крім того, якщо ця речовина потрапляє в грунт, то дезактивація територій вельми проблематична. І третє. В Іраку вистачає хімічних підприємств. У разі завдання удару по них можуть виникнути непрогнозовані наслідки. І врешті-решт, коли в Іраку справді є хімічна зброя, то ураження цих об’єктів призведе до того, що першими жертвами цієї зброї стануть мирні іракці.
Олександр ГРИНЕВИЧ, старший консультант відділу соціально-економічної стратегії та економічної безпеки Інституту стратегічних досліджень:
— Економічні наслідки війни в Іраку ми відчуємо у післявоєнний період. Все залежитиме від того, як Ірак увійде в систему світогосподарських зв’язків. Якщо він буде рядовим членом ОПЕК, то нічого не зміниться. А якщо Ірак контролюватимуть повністю, скажімо, США, він не гратиме за правилами ОПЕК, ціни на нафту у світі можуть різко впасти. Це призведе до значних зрушень у світовій економіці. США отримають додаткові резерви, зможуть скоротити витрати і отримати поштовх до зростання. На Росії це відобразиться протилежними чином. Бо її бюджет надто залежить від нафтових цін. Щодо України, то ми не відчуємо коливання цін на нафту, бо наш внутрішній ринок цілком залежить від Росії. Але Україна значно залежить від економічного зростання Росії з огляду на нашу торгівлю. І якщо постраждає попит на наші товари, це істотно вдарить по економічному зростанню України, думаю, в межах одного відсотка. А от які ціни на нафту будуть під час війни, важко спрогнозувати. Мені здається, вони не зміняться. Про стабільність світових валют: на мою думку, валютний курс залежатиме від економічної політики всередині США, єврозони, інших країн і регіонів, які формують валютний ринок світу.
Яна СТАДІЛЬНА. Наталка ФІЛІПЧУК.
