Аврал триватиме до квітня

Серйозна аварія біля села Воїнка, де магістральний канал проходить у вщент зношених насипних дамбах, на думку спеціалістів, загрожує залишити півострів без води влітку. Щоб уникнути масштабної надзвичайної події, яка може стати справжньою катастрофою для Криму, потрібно за всяку ціну до

8 березня подати воду до села Роздольного, а до 10 квітня повністю закінчити ремонт зраненої проривами ділянки головної життєдайної артерії півострова, яка забезпечує Крим водою на 85% від загальної потреби. Треба обов’язково вкластися у визначені терміни —лише це дасть змогу не допустити прориву потоку, здатного змести все на своєму шляху. Чи встигнуть виправити передаварійну ситуацію?

Враховуючи всю її серйозність, Держводгосп України, уряд автономії, управління Північно-Кримського каналу і Рескомводгосп поєднали зусилля для енергійного відвернення можливої біди. Чітко працює штаб реагування, оперативно вирішено питання з фінансуванням, вчасно розробляє і відповідно потребі видає частинами проектно-кошторисну документацію на протифільтраційні роботи на аварійних дільницях інститут «Укрводпроект». Заготовлено понад 800 тонн піску і 100 тонн щебінки, чітко за графіком відсипають під’їзні колії, перемички і з`їзди на дно каналу. Безперервно і безперебійно відкачують воду з аварійної дільниці, виділено достатню кількість необхідного автотранспорту, землерийної і водовідкачувальної техніки. Кримська гідрогеологомеліоративна експедиція завчасно готує розвідувальні свердловини, «Південгеоекоцентр» проводить буріння свердловин і нагнітає цемент на поверхні дамби. Впевненість у тому, що всі основні роботи учасники авралу встигнуть закінчити до квітня і вчасно пустять на спекотний півострів життєдайну дніпровську воду, міцнішає з кожним днем.

Хоча ремонтники зазначають, що заспокоюватися і відміняти тривогу ще рано. Адже наймасштабніша в Європі рукотворна ріка тримає першість і за занедбаністю свого русла. Надто багато ще порожнин у грунті каналу належить заповнити, залити спеціальним розчином, глиною і цементом безліч дірок і щілин у його спрацьованому за сорок років експлуатації бетонному облицюванні.

Північно-Кримський канал, який став справжнім благом для спекотного півострова, перетворюється на його велику проблему.

Цього не трапилося б, якби вчасно і періодично проводили належний ремонт, якого могутня гідроспоруда не «бачила» десятиріччями і таки добряче продірявіла.

Та ще й будівники каналу часом, надто поспішаючи (не маючи права не вкластися на заклики тодішніх парторгів у терміни, які визначали не інженерною доцільністю, а календарем революційних свят), часто клали бетон просто на карстові породи або родючий шар грунту. А ще у складній і розгалуженій системі Північно-Кримського каналу постійно відбуваються активні в Криму зсуви. Через це не лише сади й городи, колодязі й туалети, автошляхи і залізничні колії, а й цілі селища обабіч всієї траси каналу підтоплює. Особливо в Кіровському, Совєтському і Ленінському районах, де бетонне русло його часом нагадує сито і трапляються прориви дамб. Тож значні реставраційні і ремонтні роботи потрібно проводити регулярно, а не від часу до часу, наголошують фахівці.

Вода для Криму задоволення дороге, а масштаби магістралі вражаючі.

До неї із 23 великих водосховищ загальним об’ємом 400 млн. кубометрів входять 9 наливних водних плес об’ємом 150 млн. кубометрів; 1550 кілометрів міжгосподарської і 9,5 тисячі кілометрів внутрігосподарської зрошувальної мережі; майже 400 насосних станцій з більш як 170 насосно-силовими агрегатами. А ще — близько 350 тис. га зрошуваних земель з майже 400 тисячами гектарів загальної площі зрошення Криму. Останніми роками галузь не розвивалася, що позначилося на експлуатаційному стані водогосподарських систем. Завдано значної шкоди сільському і водному господарствам, що призвело до скорочення зрошуваних земель і дестабілізації водопостачання сільських населених пунктів і цілих районів. Масштаби розкрадання, розукомплектування і несправності технологічного устаткування —дощувальної техніки, систем зрошення, насосних станцій і ліній електропередач такі, що через них регулярно виходять з обороту десятки тисяч гектарів землі.

Уже два роки витрати на утримання водного господарства фінансують із держбюджету України і компенсують лише перекачку води в міжгосподарські канали і трубопроводи для зрошення, а подача вологи на лани здійснюється коштом водоспоживачів. Аналогічний стан і заповнення водосховищ. Уже кілька останніх спекотних літ ситуація з водою в Криму постійно критична. Особливо складна вона цілорічно в сільських районах. Через несплату послуг у водосховища питного призначення закачується дедалі менше об’ємів води, необхідної для водопостачання міст восени і взимку. Хронічно невирішеними залишаються питання компенсації заборгованості за спожиту сільським населенням питну воду і поточної сплати господарств-водокористувачів за послуги її подачі.

Саме через недофінансування, а звідси й недогляд каналу, дедалі більші площі орних земель перетворюються на солончакові і виводяться із сівозміни. Особливо висока засоленість грунтів у Джанкойському, Красногвардійському, Первомайському і Сакському районах. Ще й у солоний Сиваш скидають близько 700 мільйонів кубометрів прісної води, «засмаченої» мінеральними добривами і гербіцидами. Від чого це колись казково щедре на улови рибалок озеро перестає бути нерестилищем для багатьох видів риб. Спеціалісти твердять, що неухильно скорочуються й запаси сировини для багатьох підприємств всієї економічної зони Присивашшя. Справу залагодити може лише належне фінансування каналу, на потреби якого вже чимало років надають ледь 40% від найменш необхідного. Стан водної магістралі нині такий, що на її обслуговування щороку потрібно щонайменше 50 мільйонів гривень і стільки само на ремонт і реконструкцію русла і відводів від нього, насосних станцій, перемичок та інших споруд.

Чи змусить останній аврал, нарешті, розпочати довгострокову планомірну реставрацію недоглянутого ювіляра, який кримчан і поїть, і годує, й життю в Криму не дає зів’янути?

Адже, хоч як парадоксально, нинішня загрозлива ситуація ще раз підтвердила гостру необхідність для Криму життєдайної артерії, більшість меліоративних фондів якої збережено і вони можуть і цього року забезпечити подачу і питної води, і вологи для зрошення понад 300 тисяч гектарів сільськогосподарських культур. Утім, через недостатнє фінансування стрімке скорочення зрошувального клину триває, а робота міжгосподарської меліоративної мережі перестає бути безаварійною. Став недосяжним, скоротився наполовину двомільйонний валовий збір зерна, за який Крим колись отримав орден. Різко згортається валовий збір і в рисових чеках, які теж вже дають лише половину від колишніх понад 100 тисяч тонн білого зерна. Неухильно зростають лише борги за електроенергію, без якої добре напоїти людей і лани неможливо, та великі проблеми великої води для Криму, ситуація з якою стає дедалі критичнішою. Аврали тут уже не врятують. Адже ідеться про долю життєво і соціально необхідної та економічно виправданої в Криму цілої галузі, яка, щоб досхочу напоїти півострів, дедалі настійніше потребує щедрих фінансових «вливань».

 

Крим.