Наприкінці минулого тижня Президент України Леонід Кучма вперше від часу проголошення своїх політичних ініціатив апробував їх на реакцію регіонів.
Перебуваючи у Харкові, він так висловився про державну систему влади.
По-перше, вона дає змогу депутатському корпусу уникати політичної відповідальності за реалізацію соціально-економічного курсу держави. Парламент перетворився на таку собі «противагу» виконавчій владі.
По-друге, недосконалість нинішньої моделі полягає ще й у тому, що вона дезорієнтує виборців під час проведення парламентських виборів. Вони не знають, за якими критеріями оцінювати діяльність певної політичної партії або блоку. Адже політичні сили фактично не поділяють відповідальності за соціально-економічну ситуацію.
Наявність верхньої парламентської палати — дуже поширена в європейських країнах практика, причому не тільки у федераціях, а й в унітарних країнах. Нижня палата — Державні збори — має відображати партійно-політичні уподобання виборців. Верхня палата Верховної Ради — Палата регіонів — покликана забезпечити представництво інтересів регіонів у законодавчому процесі. При цьому передбачається, що претенденти на представництво у Державних зборах обиратимуться на пропорційних засадах.
Відповідні зміни і доповнення до Конституції необхідно внести до кінця нинішнього терміну діючого Президента, і новообраний у 2004 році глава держави має здійснювати свою діяльність в умовах реформованої політичної системи, а отже, з новими повноваженнями. Хотів би зауважити для особливо недовірливих осіб, що подана мною редакція законопроекту не містить пропозицій щодо моменту, з якого починається перехід на узгоджені терміни виборів. Це має бути вказано у тексті Перехідних положень і підтримано не менш як трьомастами голосів народних депутатів. Усі розмови про обрання якогось «престолонаступника» — це порожня балаканина та химерна витівка людей, для яких політична інтрига важить більше, ніж майбутнє держави.
Харків.
