Зливи словесні,зливи природні

У минулій публікації («ГУ» за 24.12.02 № 244) я висловив тривогу з приводу вельми тяжкого екологічного стану Азовського моря, усього прилеглого до нього регіону. Тепер, продовжуючи цю болючу тему, ладний бити у гучні дзвони: вкрай небезпечна еколого-геологічна ситуація, що виникла цього року, загрожує майже 35 тисячам мешканців Маріуполя через очікуване підтоплення 70 кв. кілометрів міської території. Це селища Сартана, Садки, Волонтерівка, Старий Крим, Новоселівка.

Своєрідна — лагідна і примхлива — природа Приазов’я часом робить неприємні сюрпризи. Весна цього року обіцяє великий паводок. Гідрометеорологи визначили: рівень води в річках Кальміус і Кальчик, котрі течуть в межах Маріуполя, вже найближчим часом підніметься принаймні на п’ять метрів, і цей рівень триматиметься протягом тижня. Окрім житлових будинків, у зоні підтоплення опиняться майже 70 об’єктів господарської діяльності. Серед них — каналізаційно-насосні станції, газопроводи високого тиску, споруди газового господарства та енергопостачання, автомобільні й залізничні мости. Природна стихія може спричинити коротке замикання в електромережах з виникненням пожеж, порушення опор ліній електропередач та зв’язку, аварії на залізничних коліях, руйнування сховищ хімічно небезпечних речовин та потрапляння їх у довкілля.

Матеріальна шкода в цьому разі може бути значна. Її можна зменшити, якщо вже тепер, не відкладаючи справи ані на хвилину, вжити запобіжних заходів.

Ми вже маємо перший застережний дзвінок. У межах міста він доволі гучний і спонукає до пильності і активних дій. Чималі опади, що випали на Приазов’ї в перші дні лютого, підвищили рівень води в річці Кальчик на якихось 20 сантиметрів. Але цього було досить, щоб вода поринула через греблю у Старокримське водосховище, яке забезпечує питною водою Маріуполь.

Місцеві підрозділи Міністерства з надзвичайних ситуацій протягом трьох днів були змушені займатися аварійним скиданням води. Цієї ситуації можна було б уникнути, якби відповідні служби «Укрпродводчормету», який контролює технічний стан захисних споруд і пристроїв, заздалегідь вжили запобіжних заходів.

На жаль, це об’єднання більше дбає про власні амбіції і утвердження себе як монополіста. За послуги, які надає, гроші бере великі, а спробам будь-яких організацій чи підприємств пробурити звичайну свердловину для одержання питної води дуже спритно ставить перешкоди, бажаючи мати якнайбільше залежних від себе споживачів.

Тепер про найістотніше — про кошти, які потрібні щоб максимально зменшити руйнівну дію весняної стихії.

Маріупольська міська держадміністрація, яка ще з кінця 90-х років постійно звертається до уряду з проханням надати фінансову допомогу для здійснення заходів щодо інженерного захисту територій і безпеки життя населення, наводила переконливі техніко-економічні обгрунтування потреби в коштах у сумі до 5,9 млн. грн. Усі звернення маріупольців, незважаючи на те, що уряд не раз давав доручення Міністерству фінансів, Мінекономіки, МНС, Мінекоресурсів, Держбуду та іншим виконавчим структурам, бажаного результату не дали. А вже сьогодні, з огляду на різке погіршення еколого-геологічної ситуації, щоб локалізувати аварійну загрозу, терміново знадобиться щонайменше 10 млн. грн. Служби Маріупольської міської держадміністрації наводять переконливе обгрунтування цієї суми. Втім, у разі паводку в нинішньому році грошей, можливо, потрібно буде більше.

Хочу підкреслити, що на мій депутатський запит до МНС у січні ц. р., міністр Г. Рева відреагував оперативно, направивши до Міністерства економіки свої пропозиції стосовно того, як розв’язувати проблему фінансування заходів з інженерного захисту територій міста та відселення мешканців із зон зсуву та підтоплень. Щоправда, міністр назвав значно менші кошти, ніж потрібно, але його думки, безперечно, варті уваги. Реальним джерелом фінансування зазначених заходів, на думку Г. Реви, може бути субвенція (вид грошової допомоги, яку надає уряд місцевим органам влади), передбачена на виконання інвестиційних проектів, — відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік». МНС також звернулося до Донецької облдержадміністрації з пропозицією передбачити кошти в місцевих бюджетах на реалізацію відповідної програми, визнавши здійснення протизсувних заходів у Маріуполі «пріоритетним об’єктом» і подавши до Кабінету Міністрів України відповідне обгрунтування. Вважаю, це треба робити терміново!

Слід зазначити також, що в питаннях боротьби зі зсувами та підтопленнями в Маріуполі послідовну лінію веде Комітет Верховної ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Водночас подив викликає позиція Мінекоресурсів. На депутатський запит, аналогічний направленому до МНС, Міністр екології і природних ресурсів В. Шевчук, на жаль, нічого не повідомив про конкретні заходи, котрі мали б здійснюватися і які намічені до виконання, а також про взаємодію міністерства з іншими відомствами, причетними до природоохорони... Натомість у листі міністра наведено добре відомі дані із «Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів», які на практиці проігноровано органами виконавчої влади. Міністр чомусь люб’язно ознайомив мене також зі станом виконання бюджетної програми «Очистка стічних вод», яка до порушеної проблеми прямого стосунку не має.

На зауваження, що цільові кошти, призначені для берегоукріплення, можливо «розчиняються» в Державному екологічному фонді, міністр повідомив, що цей фонд «не визначено джерелом фінансування заходів з берегоукріплення». Чому? Не зрозуміло. Визнаючи нагальність проблеми руйнування берегів Азовського і Чорного морів, він вважає за доцільне розпочати розробку державної та місцевих програм захисту морів.

Не виключено, що такі програми доцільні. Треба тільки, щоб їх було вчасно профінансовано. Але все-таки хочу запитати: коли вже паперотворчість (без якої, звісно, в бюрократії не обійтися) набуде таких меж і такої якості, коли вона не заважатиме добрим справам?

Розумію, що це запитання має стовідсотковий риторичний характер. І все-таки дозволю собі порушити кілька суто практичних проблем, які вирішувати треба сьогодні, терміново, без будь-якої тяганини.

Перше. Вважаю, що відповідним органам виконавчої влади, яким дає доручення уряд, треба повернутися до розгляду і вирішення питань щодо виділення коштів для невідкладних заходів з інженерного захисту території Маріуполя і убезпечення життя людей. На виконання Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів» від 22.03.2001 р. № 2333-ІІІ варто розробити порядок її виконання для Азовського регіону з урахуванням необхідних капітальних та поточних витрат.

Друге. Просив би Рахункову Палату дати роз’яснення: куди пішли кошти у 2002 році, що передбачені для берегоукріплення «Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів»? Як запобігти нецільовому використанню коштів у нинішньому і в наступні роки?

Третє. Під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2004 рік треба передбачити у видатках Мінекоресурсів окремим кодом і рядком фінансування всіх робіт, намічених зазначеною програмою.

Дуже хотілося б, щоб потоки слів, що сказані й написані з приводу тривожної ситуації на Азов’ї, хоч якось сприяли позитивним зрушенням. Хотів би мати підстави, щоб відкинути думку, ніби у нас певні словесні зливи бувають небезпечніші, аніж природні. І хотів би, щоб здорового глузду, моральності, зацікавленості в загальній справі й компетентності нам таки не бракувало...