Новий міністр охорони здоров’я України Олег Мусій уже кілька разів заявляв про намір продовжити медичну реформу. З урахуванням проблем, що виникли, та внесенням відповідних корективів. У цьому контексті корисними видаються думки фахівців, причетних і не байдужих до здійснення важливого соціального проекту у столиці. Його реалізація спочатку покладалася на Дарницький і Дніпровський райони. Та минуло зовсім небагато часу, як її було поширено і на вісім інших. «Пілотним» став практично весь Київ.

Уроки, з яких треба зробити висновки

Леся ГРИЦИШИН, начальник Управління охорони здоров’я Дарницького району м. Києва

— Завдячуючи проекту у столичному Дарницькому районі медична допомога населенню стала доступніша та ефективніша, її первинну ланку приведено до європейського зразка. Створено чотири центри первинної медичної допомоги, у структурі яких працює 30 амбулаторій загальної практики — сімейної медицини, 10 з них — відокремлені, максимально наближені до мешканців. Амбулаторії забезпечено санітарним автомобільним транспортом.

Хочу наголосити, що під час реформування в районі не було скорочено та звільнено жодного медичного працівника. Нині в первинній ланці працюють 152 лікарі. Це дільничні терапевти, педіатри і лікарі загальної практики — сімейної медицини. Якщо у 2010 році було 17 сімейних лікарів, то сьогодні — 75.

Поліпшилися діагностичні показники насамперед виявлення хворих на туберкульоз на первинному рівні. А отже, тепер лікування цієї недуги ефективніше і дешевше, пацієнти повертаються до життя адаптованими та працездатними. Зросла також питома вага онкохворих, виявлених на ранніх стадіях захворювання. Наскільки це важливо в боротьбі з підступною хворобою, навіть говорити не доводиться.

Позитивних зрушень досягнуто завдяки системній та акцентованій увазі до проекту з боку районної державної адміністрації. Перші два роки її тодішній голова Сергій Вітковський особисто курував охорону здоров’я населення. Кожен крок реформування виносився на обговорення громадськості. Проводилися круглі столи, обговорення на засіданнях Громадської ради, йшов обмін думками на зборах мешканців, колегіях райдержадміністрації, громадських слуханнях. За результатами громадської експертизи вносилися корективи.

У рамках Закону України «Про порядок реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та 

м. Києві» в Дарницькому районі перші в Україні опрацювали нову організаційну форму лікувального закладу — комунальне некомерційне підприємство. Ми виходили з того, що в лікувальному закладі з таким статусом медичний персонал зможе найповніше реалізувати свій потенціал та отримати за це мотивовану заробітну плату. І справді, у змінених умовах стимулювання медичних працівників залежно від якісної роботи заробітна плата лікарів зросла з 3,5 тисячі гривень у середньому до 6,6 тисячі, а в медичних сестер відповідно з 3 тисяч до 5,2 тисячі гривень.

Водночас під час реформування виникли проблеми, які необхідно розв’язати як на державному, так і на місцевому рівнях. Не врегульовано забезпечення штатними нормативами новостворених центрів первинної медичної допомоги. Намагання управлінських органів охорони здоров’я вищого рівня підвести всіх під один шаблон, на мій погляд, є неправильним і не знаходить підтримки ні в медичних працівників, що трудяться на дільницях, ні в керівників центрів. Не до кінця вирішено питання медичного обслуговування вихованців дошкільних та учнів шкільних і професійно-технічних закладів. Проблемним є рівень професійної підготовки лікарів загальної практики — сімейної медицини з питань надання педіатричної, гінекологічної та акушерської допомоги.

Фахівець, який пройшов спеціалізацію за фахом «сімейна медицина» протягом шести місяців, ще не готовий у повному обсязі працювати сімейним лікарем. Потрібні час та досвід. Тому на перехідному періоді амбулаторії укомплектовуються групами-командами лікарів, що працюють на принципах сімейної медицини.

Що треба було б у нинішній ситуації зробити негайно? По-перше, збалансувати фінансування, визначити обсяг гарантованого рівня медичної допомоги, що надається безплатно. По-друге, слід затвердити єдину методику розрахунку медичних послуг та методику розподілу обсягу фінансування між первинним і вторинним рівнями медичної допомоги в загальному обсязі фінансування на одного мешканця. Варто також повернутися до проекту моделі надання медичної допомоги дітям із збереженням посади лікаря-педіатра в первинній ланці, який розглядався Департаментом охорони здоров’я м. Києва. Він передбачає, зокрема, обґрунтовану доцільність закріплення дітей віком до 

6 років за лікарем-педіатром, зменшення кількості закріплених та, відповідно, збільшення часу на огляд. Нагальною є і необхідність організації підготовки середнього медперсоналу для амбулаторій сімейної медицини, про який, на відміну від лікарів, Міністерство охорони здоров’я не потурбувалось зовсім. 

 

І, нарешті, у перебудові охорони здоров’я треба обов’язково враховувати демографічні, соціальні та інші особливості районів, міст і регіонів.

Результати здійснення реформи охорони здоров’я в пілотних регіонах експерти, громадські організації, самі лікарі і просто громадяни оцінюють негативно. По суті, йде руйнація. Як наслідок: у багатьох випадках люди залишаються без медичної допомоги взагалі.

За принципом «руйнувати — не будувати»?

Ольга ГОРБУНОВА, голова Комітету з питань охорони здоров’я Громадської ради при Київській міській державній адміністрації, доктор медичних наук

Замість післямови

Із метою отримання всебічної інформації про реформування медичної допомоги, оцінки перебігу реалізації проекту редакція офіційно звернулася до на той час в.о. директора Департаменту охорони здоров’я м. Києва А. Арешкович з низкою запитань і отримала відповідь за підписом заступника директора О. Курмишова. У ній, зокрема, розповідається про законодавчі засади запровадження експерименту з реорганізації первинної медико-санітарної допомоги, організаційні заходи щодо неї, йдеться про доведення показника «забезпеченості населення підрозділами первинної медичної допомоги до 0,86 на 10 тисяч населення», відкриття протягом 2010—2013 років «83 амбулаторій лікарів загальної практики — сімейної медицини», скорочення «радіуса доступності до лікаря від 2—7 до 0,5—0,7 кілометра»(?), покращення якісних показників у «пілотних Дарницькому та Дніпровському районах», зростання з 2011 року в 2,5 разу кількості «населення, що обслуговується закладами сімейної медицини» тощо.

Без відповідей, на жаль, залишились запитання про те, як у столиці оцінюють хід медичної реформи, що спонукало однотипно поширити її з пілотних районів на 8 інших, вдатися до одночасного реформування вторинної ланки медичної допомоги, про бачення міськими медичними функціонерами проблем, які виникли під час реформування столичної медицини і потребують негайного розв’язання. А шкода, адже реформа сфери охорони здоров’я Києва, забезпечення столичних мешканців медичною допомогою викликає багато нарікань фахівців, науковців, громадських організацій, а головне тих, заради кого це робиться, — киян, про що вже писала газета. Ще одним свідченням цього є лист голови Громадської ради при КМДА Марини Бурмаки до А. Арешкович, в якому йдеться, зокрема, про звернення до Громадської ради мешканців міста «з висловлюванням занепокоєння щодо результатів проведення реформування системи охорони здоров’я в м. Києві, а саме — незадовільним обслуговуванням в амбулаторно-поліклінічних установах і в стаціонарах» та «велику кількість скарг киян на роботу станції швидкої медичної допомоги»...

Віктор КОЛОМАК.

 

Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.