Найлегендарніший сумоїст має українське коріння
Сорок років тому для японських дітей предметом обожнювання були три об’єкти: одна з національних бейсбольних команд, яєчня, що вважалася дуже дорогим делікатесом, і... сумоїст Тайхо.
Сьогодні в Японії немає людини, котра не знала б, хто такий Тайхо Кокі. Національний герой, йокодзун (великий майстер) сумо. Власне, якщо сумоїст здобув дві перемоги поспіль, його вже вважають національним героєм. На рахунку Тайхо таких вісім. А його рекорд — 32 перемоги в турнірах — побити не вдалося й досі. Нині Тайхо на пенсії, наприкінці травня йому виповниться 63 роки. Про цю живу легенду написано і видано чимало книг та монографій. Здавалося, японців уже нічим не здивуєш. І тут сенсація! Насправді Кокі Тайхо — Іван Боришко...
Сам Тайхо ніколи не приховував свого походження. Але донедавна вважав себе наполовину росіянином. І тільки нині з’ясувалося, що насправді його батько Маркіян Боришко народився в селі Рунівщині Зачепилівського району Харківської області.
— Наш співробітник працює в архіві Полтавської області (колись цей район належав до Полтавської губернії. — Авт.), — каже голова Федерації сумоїстів України Сергій Коробко. — Ми вже знайшли хатину, в якій народився Маркіян Боришко. Щоправда, прямих родичів у селі не лишилося. Але половина села —Боришки...
Сім’я Маркіяна Боришка 1900 року у складі переселенців виїхала на Далекий Схід, а пізніше — на Сахалін. 1928 року Маркіян познайомився з молодою японкою Ная Кіе, майстринею з ательє. Попри істотну різницю у віці (18 років) вони одружилися. Це було щасливе подружжя. Плодом їхнього кохання стали четверо дітей: три хлопчики і одна дівчинка. Боришко-сан (так називали Маркіяна японці) був популярною особою в Сікука (Поронайську). Сім’я мала велике господарство: самі орали, засівали, тримали корів, коней, овець, чорно-бурих лисиць, пекли і продавали хліб. Кажуть, Боришко-сан був причиною безсонних ночей багатьох красунь міста. Він завжди ходив у костюмі-трійці, з паличкою... Але розлучницею стала не місцева красуня, а Червона армія, що 9 серпня 1945 року увійшла до південної частини Сахаліну. Дружину разом з дітьми репатріювали до Японії. Маркіяна — не випустили...
Три роки він пропрацював перекладачем з японської в органах контррозвідки «Смерш». 49-го на нього було сфабриковано справу, і його засудили до десяти років ув’язнення. На свободу Маркіян вийшов тільки в часи відлиги. І 1960 року помер в обласній лікарні від запалення легень. До останньої хвилини він мріяв знайти свою сім’ю в Японії, дізнатися, якими стали його діти... З іронії долі рік смерті Маркіяна став роком тріумфу його славетного сина. У 1960-му Тайхо перейшов у перший розряд сумо, потім отримав приз мужнього борця, пізніше — свій перший приз за техніку боротьби і нарешті — гран-прі.
Протягом багатьох років 190-кілограмовий богатир не давав своїм суперникам шансів на перемогу. Скажете, наші гени? Мабуть, це правда. Він виріс кремезний, як батько, — 180 сантиметрів, японці вважають його одним з найкрасивіших чоловіків своєї країни... «Тайхо» в перекладі з японської означає «величезний птах». З таким розмахом крил до перемоги він не йтиме, а летітиме, вважав його вчитель... Цього року великий птах прилетить в Україну. Адже лелеки не забувають про свої гнізда.
— Днями Посольство Японії в Україні підтвердило цей приїзд, — повідомив Сергій Коробко. — Тайхо хоче відвідати батьківщину свого батька і побувати на чемпіонаті сумо, що відбудеться у серпні в Харкові. Ми вже побували в Рунівщині, зняли на камеру хатинку-дідизну, набрали води з колодязя, узяли землі. Все це передали японцями, що приїздили до нас від нього. До речі, в клубі «Тайхо-бея» (надзвичайно популярному в Японії. — Авт.) тренується кілька російських борців. Це — як реверанс країні, в якій він народився. Тепер ми думаємо, що до клубу потрапить і наш сумоїст.
Приїзду Тайхо в Україну передує серйозна підготовча робота. Річ у тім, що ця людина вже давно нікуди не виїздить. По-перше, з такою вагою досить важко переміститися на інший кінець землі. По-друге, не так давно Тайхо переніс складну операцію. Дорогою в Україну він хоче побувати ще й на Сахаліні, в місті, де народився сам і де поховано його батька.
З огляду на приїзд національного героя посольство Японії хоче провести ще кілька культурних заходів, наприклад, дні японського кіно, виставку японських ляльок. Разом з майстром приїде знімальна група японської національної телекомпанії, щоб зробити передачу про Харківщину й Україну. Землю великих птахів.