Французький Страсбург і німецький Кель розділяє Рейн, а з’єднує Європейський міст. Довкола — пустирі, дерева, циганські табори. Але скоро, років за два, тут буде, так би мовити, місто-сад. Оскільки Кель спільно із Страсбургом виграв знаменитий конкурс пейзажів «Ландесгартеншау»: багато в чому завдяки нев’янучій французько-німецькій дружбі й потребі це підкреслити. Особливо в регіоні, який свого часу був причиною недовіри й неприязні між двома державами.

Тепер усе інакше. Якась сотня метрів — і ти в сусідній країні. Звичайно, це веде до цілком природного пошуку вигоди від відвідання сусіда: і з боку французів, і з боку німців. А вигоди є. Щосуботи автостоянки поблизу супермаркетів прикордонних німецьких містечок геть забиті автомобілями з французькими (точніше — ельзаськими) номерами. Всюди французька мова. Черги в магазинах для Західної Європи небачені — стояти доводиться хвилин 15—20. І це природно: ціни на продукти в Німеччині нижчі, ніж по той бік франко-німецького кордону. І досить відчутно: в середньому на 20—50 відсотків! А до кордону — лише десять хвилин машиною. Або півгодини звичайним міським автобусом, що відходить від знаменитого страсбурзького собору і прибуває прямо в Кель. А можна ще й велосипедом, закинувши на спину об’ємний рюкзак. Митниць і перевірок немає. Гроші уже однакові — євро.

Але й до запровадження євро французи так само їздили до Німеччини по все їстівне. А тепер тим паче — по овочі, фрукти, заморожені напівфабрикати (німецькі м’ясні продукти, як правило, вдвічі дешевші від французьких), шоколад (плитка «Мілки» в Німеччині коштує приблизно 60 сантимів, а у Франції — 1 євро). Те саме стосується молока і молочних продуктів.

Нашій людині надзвичайно приємні тут дуже душевні солоні огірочки (55 сантимів літрова банка, не те що корнішони), кефір «Калинка» — за ті самі гроші і, нарешті, різні сорти німецького житнього хліба, дуже схожого на наш, але з додаванням то насіння, то маку, то ще якихось зернових. Французькі багети не всім до смаку. А ще в містечку Кель є російський магазин. Пельмені, квашені помідори, кабачкова ікра. Величезну популярність має ряжанка. Російськомовні книги й касети також купують, але не з таким захопленням, як продукти.

Також французи масово купують у Німеччині й побутову хімію — пральний порошок, шампуні тощо (дешевше десь у півтора разу). У Келі, скажімо, можна за шість євро, а не за дев’ять, як у Страсбурзі, купити барвник для волосся і також набагато дешевше — фотоплівку. І ще одна приємність для жителів Ельзасу від близькості Німеччини: від Страсбурга до знаменитого німецького Баден-Бадена десь кілометрів 40. І лише за 13 євро, наприклад, ви маєте право на три години водних процедур, у мінеральних джерелах... Та що там і казати, класики про це писали. А у Франції це задоволення — нечасте, не зрозуміле народом. Тут лазня — поняття дуже двозначне, і французам якось смішно уявити, що голі люди можуть збиратися разом, щоб попаритися. Французи, щоправда, їдуть до Баден-Бадена нечасто, а ось численні іноземці, які мешкають у насиченому європейськими інституціями Страсбурзі, — майже щотижня.

Тепер про німців. Вони також активно приїздять до сусідньої Франції, і також не без вигоди. По дизельне паливо, наприклад. Адже в Німеччині — нові екологічні податки, і ціни кусаються. Звичайно, німців у сусідній Франції цікавить не тільки паливо. Пишнотілих, порівняно з француженками, німецьких фрау дуже багато під час розпродажу у великих магазинах на зразок «Галері лафайєт»: французький одяг витонченіший, а парфуми престижніші. Крім того, німці особливо полюбляють французькі сири й вина — вони тут надзвичайно добрі, хоча й недешеві. Вечорами в багатьох страсбурзьких ресторанах, особливо ресторанах дорогих, з багатою кухнею, з хорошими винами, чути німецьку мову. Столики тут замовляють заздалегідь, клієнти — постійні.

Незважаючи на, здавалося б, певну стихійність усіх цих «гуманітарних обмінів», є організація, що відстежує різні аспекти прикордонних контактів. Називається вона «Євро-інфоспоживач». Її фахівці порадять, як і що купувати по обидві сторони кордону, проводять аналіз цін і, що особливо важливо, дадуть юридичну консультацію тим, хто хоче працювати в сусідній країні. Але це вже інша історія.

 

Страсбург, спеціально для «ГУ».