На оприлюднені днями пропозиції Європейської комісії щодо відносин розширеного незабаром Євросоюзу та його нових сусідів офіційний Київ відгукнувся коментарем речника МЗС України Маркіяна Лубківського. «Ми бачимо позитивні й негативні сторони цього послання, —йдеться в коментарі. — Позитивний потенціал полягає в тому, що його положеннями визнаються можливості залучення України до внутрішнього ринку ЄС з подальшою інтеграцією на основі вільного пересування людей і товарів, послуг і капіталів (так званих чотирьох свобод). Згідно з цим документом ЄС готовий диференційовано підходити до кожної з прилеглих країн з урахуванням їхніх цілей. Звернення також передбачає можливість поширення нових інструментів ЄС у сферах інвестування та кредитування, технічної допомоги і транскордонного співробітництва». Сподобалася Києву й ідея спільного вироблення плану дій. Не сподобалося, як випливає з коментарю, лише одне. «Головним і принциповим недоліком... є те, що у відповідь на прагнення України до здобуття асоційованого, а згодом і повноправного членства в ЄС, Звернення обмежується пропозицією укладання так званої «сусідської угоди». Успішна дотеперішня практика розширення ЄС не передбачала укладення сусідських угод з майбутніми членами. Тому в нас є справедливе побоювання, що за формулою «сусідська країна» може критися розділювальна з Європою довічна межа», — вважають в українському зовнішньополітичному відомстві.
Позиція України, однак, здається суперечливою. Бо з документа Єврокомісії — і це відзначено в коментарі речника МЗС — випливє, що в принципі нових «залізних завіс» бути не повинно. Яка ж «довічна межа», коли передбачається «залучення України до внутрішнього ринку ЄС з подальшою інтеграцією на основі вільного пересування людей, товарів і послуг»? Адже не існує межі між ЄС та Швейцарією чи Норвегією, які не є ні членами союзу, ні його асоційованими членами. Чи була межа з Австрією, Швецією чи Фінляндією, коли ті ще не приєдналися до Євросоюзу?
