Сьогодні минає 120 років з дня смерті основоположника комунізму Карла Маркса. Нинішнім українським школярам його ім’я ні про що не говорить. Люди старшого покоління знають такого Маркса, якого можна й треба було знати. Навряд чи хтось із них чув, що прапраонука основоположника бажає знаменитому діду перевернутися в труні, або що позашлюбного сина Маркса визнав своїм Енгельс, або що правнук автора «Капіталу» служив у гестапо...
Прапраонука Карла Маркса Хілда Маркс живе у Франкфурті-на-Майні і вже відзначила своє шістдесятиліття. Вона багато часу присвячує вивченню життя знаменитого предка. Хілда не так давно стала фрау Маркс. Ще п’ять років тому вона мала зовсім інше прізвище, оскільки її прадід Фредерік —позашлюбний син Карла Маркса. Народила його економка Марксів — Олена Демут, яка, до речі, похована разом з подружжям в одній могилі на Арленгтонському кладовищі в Лондоні.
Навіщо Хілда взяла прізвище Маркса? «Він мій предок, — відповіла в одному з інтерв’ю революційно налаштована старенька. — І я вирішила відновити справедливість. Не хотів Маркс визнавати Фредеріка —на зло візьму його прізвище! Хай у труні перевернеться...».
Хілда свого часу продовжувала справу діда. Активно брала участь у розбудові НДР. Її навіть якось мало не відправили на з’їзд КПРС, але тоді ще багато фактів із біографії Маркса були засекречені, й замість Хілди відправили одного секретаря райкому. В НДР, як і в СРСР, тоді дозволялося говорити тільки про те, що Маркс був дуже бідний, тинявся по Європі, злидарював.
Дружина Маркса — Женні — була кимось на зразок Надії Костянтинівни Крупської, з тією лише відмінністю, що ще й дітей народжувала, постійно при цьому вмовляючи чоловіка зупинитися: «Карл, я щойно народила дитину, дай спокій хоча б на рік». Злигодні й тяжке життя призвели до того, що одна дитина у них народилася мертвою, син Гвідо й донька Франціска не дожили й до року. Син, якого найбільше любив Маркс, Едгар, помер у віці восьми років. Лише три доньки дожили до зрілого віку. Але й вони були нещасливі. Дві з них заподіяли собі смерть: Лаура — у 66 років, а Елеонора — в 42.
Коли Карл і Женні одружилися, Маркс став редактором газети, яку через кілька місяців закрили. Подружжя опинилося на вулиці. Допомоги чекати не було звідки, та й Маркс не хотів приймати її від буржуазної родини Женні. Єдине, що молоді погодилися взяти в дар — це економку Олену Демут. Платню їй виплачувала мати Женні. А Олена отримані гроші ділила на всіх.
Чому Маркс зрадив дружині з Оленою Демут? Як пишуть його сучасники, він був надто велелюбною людиною, але дуже цінував і поважав свою дружину. Крім того, Маркс завжди хотів займатися коханням тільки з жінкою, гідною його інтелекту. До Олени Демут він приглядався шість років! Після близьких відносин з нею Маркс довго переживав, а потім попросив Олену: «Давай залишимося друзями... Інакше я не переживу...» І вона погодилася, мовчки проживши поряд з єдиним чоловіком в її житті до самої його смерті. І все було б чудово, якби на світ не з’явився Фредерік. Тоді соратника Маркса Енгельса осяяла ідея взяти батьківство на себе й платити аліменти людям, які всиновили хлопчика. Навіщо? З любові й відданості до Маркса.
До речі, саме Енгельс ховав Женні, котра померла від раку печінки. Марксу лікарі не дозволили піти на похорон. Замість Карла його друг виголосив прощальну промову і оплатив похорон. Після неї померла старша дочка, а затим і сам Маркс.
А тим часом син Маркса й Олени Демут виріс в Англії, став механіком з ремонту машин і помер 1929 року у віці 78 років, так і не зустрівшись зі справжніми батьками. Він знав, хто його батько й мати, але не простив їм зради. Після смерті Маркса Олена хотіла приїхати до сина, але той відмовився зустрітися з нею.
У 1933 році Конрад, онук Фредеріка, взяв прізвище дружини-німкені і вони разом виїхали з Англії до Німеччини. Під час другої світової війни Конрад служив у гестапо. Його було вбито в Радянському Союзі у 1943 році, а Хілда народилася у 1942-му.
Кілька років тому Хілда зі своєю 36-річною дочкою спеціально поїхала на Арленгтонське кладовище до місця вічного спочинку Карла, Женні й Олени Демут. Вона поклала на могилу прапрабабусі Олени букет із п’ятнадцяти квіток. Марксу — одну квітку. А його дружині Женні — дев’ять: «Вона так настраждалася зі своїм чоловіком».
