У Бресті відбулись міжнародна установча конференція і перша сесія Комісії з питань розвитку водотранспортного з’єднання Є-40 на ділянці Дніпро—Вісла. У них узяли участь спеціалісти-водогосподарники, науковці, представники громадських організацій Польщі, Білорусі, України.

Розбудімо на каналі тишу

Водний шлях Є-40 — найкоротший від Балтійського до Чорного моря. В історії він відомий як шлях із варягів у греки. Однак на сьогодні ця перспективна магістраль використовується лише на ділянці від Херсона до Бреста, оскільки на ділянці від Бреста до Варшави Західний Буг не судноплавний. Відновивши по ньому рух водного транспорту, Україна майже на тисячу кілометрів скоротить водний шлях до Центральної Європи. Сьогодні для цієї мети використовується з’єднання гирло Дунаю—Майн—гирло річки Рейн. Зауважимо: проект «Відновлення магістрального водного шляху Є-40 на ділянці Дніпро—Вісла: від стратегії до планування» фінансується Європейським Союзом. Завдяки йому буде розроблено техніко-економічне обґрунтування і визначено найбільш економічно та екологічно виправданий сценарій відновлення з’єднання Є-40.

У перший день роботи конференції виступили експерти із Польщі, Білорусі, України. Вони розповіли про своє бачення перспектив розвитку водного шляху Є-40. Цього ж дня учасники мали змогу оглянути об’єкти Дніпро-Бузького водного шляху. Передусім ми відвідали гідровузол №10, розташований безпосередньо в місті Бресті. Попри теплу погоду, навігація на цій ділянці каналу ще не відкрилася. Як пояснили господарі, немає замовлень на перевезення вантажів. Під час відкриття руху на всій протяжності магістралі Є-40 таких проблем не буде. Адже лише одна баржа вантажопідйомністю 900 тонн зможе замінити 45 потужних автомобілів і 18 вагонів. А орієнтовна пропускна здатність магістралі становитиме чотири мільйони тонн вантажів на рік.

Приємне враження справив гідровузол поблизу міста Кобрин. Це сучасна споруда, яка може пропускати судна вантажопідйомністю до тисячі тонн. Окрім того, тут діє електростанція, два гідроагрегати якої можуть виробляти за годину 120—180 кіловатів електроенергії. Звісно, продукує її лише в той час, коли у шлюзі немає суден.

У водному краї — дефіцит води

Другий день конференції був присвячений формуванню робочих груп Комісії з питань розвитку водотранспортного з’єднання Є-40 на ділянці Дніпро—Вісла, а також обговоренню технічного завдання для підрядника, який займеться розробкою техніко-економічного обґрунтування відновлення з’єднання Є-40.

Автор цих рядків вибрав для роботи групу, яка працюватиме над темою «Трансприкордонні водні ресурси і екологія». І зробив це цілком усвідомлено. Адже діяльність Дніпро-Бузького каналу неможлива без живлення його водороздільної дільниці водами річки Прип’ять, водозабір якого розташований на території Волинської області. За інтенсивного судноплавства, а саме таке очікується в перспективі, може виникнути проблема із забезпечення шлюзів каналу водою. А можливості Прип’яті в її верхів’ях у цьому плані обмежені. Тож стоїть питання відновлення роботи ще од-нієї водоживильної системи — Оріхівської. Її перспективність у тому, що є можливість використовувати третє за площею озеро Волині Турське, яке водночас є й водосховищем, де можна акумулювати повеневі води. Не менш проблемною є й річка Західний Буг. У посушливий період вона міліє, що може ускладнити судноплавство. Тож своєрідним регулятором води могло б стати розташоване на території Львівської області Сокальське водосховище, яке нині спущене і не використовується.

Ще більше проблем виникне із збереженням унікальної природи Надбужжя, особливо на території Республіки Польща. Роботи доведеться виконувати на багатьох заповідних територіях, частина яких має загальноєвропейське значення. Тож надійшла навіть пропозиція не використовувати для судноплавства русло Західного Бугу, а спорудити для цього спеціальний канал. Який варіант буде обрано проектувальниками, покаже час. Учасники конференції прийняли декларацію про підтримку діяльності із планування відновлення водотранспортного з’єднання Є-40.

Брест,

Республіка Білорусь.

ДОВІДКОВО

Створений наприкінці XVІІІ століття водний шлях Дніпро—Вісла, який з’єднує Балтійське і Чорне моря, проіснував до Другої світової війни. Після відновлення гідротехнічних споруд і облаштування глухої загати на річці Муховець у місті Бресті водотранспортне з’єднання розділилося на дві ділянки: перша — на території Білорусі, друга — на території Польщі.

 

 

 

Фото автора.