У сучасному техногенно зміненому світі дика природа дедалі більше стає критерієм прекрасного. Зауважимо, що гарний пейзаж виховує людину, збагачує її. Природна краса впливає на релігію, філософію, мистецтво, науку і, відтак, визначає матеріальний і духовний розвиток людства. І чи не найбільший такий вплив справляють природні парки. У всьому світі національні парки організовуються на територіях мальовничих ландшафтів з унікальними об’єктами та явищами природи, що покликані задовольняти культурно-естетичні потреби відвідувачів, сприяти їхнім оздоровленню і відпочинку, розширенню природознавчого кругозору. Має такі унікальні місцини і наша країна.

Одним із таких є Нижньосульський національний природний парк, створений Указом Президента України від 10 лютого 2010 року. Розміщений він на 18635 гектарах у межах Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області та Чорнобаївського — Черкаської. Простягається парк уздовж затопленої Кременчуцьким водосховищем річкової долини Сули (Сулинської затоки), де вже існувала до того система заказників нижчої за статусом категорії природно-заповідного фонду. Територія парку вміщує цілісні екосистеми, які поки що істотно не змінені людською діяльністю. До того ж у присульських пейзажах закарбовані сліди історії скіфської доби. На нижньому Посуллі, так само як на нижньому Дніпрі, приміром, маємо найбільше скіфських курганів. Тож зберегти це для нащадків — найперше завдання

Значне місце в рослинному покриві території Нижньосулького НПП посідає лісова рослинність. Ліси зростають на заплаві, першій надзаплавній (боровій) терасі Сули і Дніпра, а також на корінному березі. Склад деревостану дуже різноманітний, хоча основу становлять дуб звичайний і ясен звичайний. Домінанти трав’яного ярусу міняються в залежності від елементів рельєфу.

Серед лучної рослинності парку значні площі займають справжні луки. Основні площі їх зосереджено в межах заплави Сули та її приток. По заплавах ділянками зростають і окремі дубові гаї. 

Важливими для біорізноманіття території Нижньосульського НПП є також степові ділянки. 

У складі рослинного покриву території Нижньосульського національного природного парку виявлено п’ять рослинних угруповань, які занесено (серед 127) до Зеленої книги України, декілька з них є регіонально рідкісними. Наприклад, одне таке — угруповання глечиків жовтих і латаття білого (на території парку трапляються рідко, в північній його частині ділянками невеликої площі).

За показниками біологічного різноманіття Сулинська затока посідає одне з перших місць у По-

дніпров’ї. Орнітологи відносять її до ключових водно-болотних угідь України з високим видовим різноманіттям птахів у всі сезони року, особливо в періоди розмноження та міграцій. Тож було б добре включити її до переліку водно-болотних угідь національного, а можливо, і міждержавного значення.

Найбільш помітними і досить численними видами Нижньосульського НПП є тварини, що мешкають біля водойм і заселяють зарості очерету та рогоза. Багатий парк і на птаство. Це — чаплі, мартини, крячки, качки тощо. Особливо зростає їх чисельність у періоди сезонних міграцій. Та найбагатша Сулинська затока рибними запасами. Практично всі 50 видів риб, які живуть в Кременчуцькому водосховищі, представлені в іхтіофауні затоки. Оптимальні умови для нересту риб та нагулу молоді в Сулинській затоці створює місцева ландшафтна структура, що формується чергуванням мілководь і вирів (ковбань), широких плес, островів, стариць, заростями плаваючих та занурених рослин, а також багата і різноманітна кормова база.

Однак варто зазначити, що запаси риб таки скорочуються. На це впливає зменшення нерестових та нагульних площ. Останнє спричинене заростанням мілководь очеретом, рогозою; екологічно необґрунтованими, спонтанними змінами рівнів води, особливо в нерестовий період; браконьєрським виловом риби. «Сприяють» цьому й численні прихильники активного відпочинку — туристи-водники та рибалки.

Тож процес деградації природних екосистем, як би ми того не хотіли, з кожним роком поглиблюється. І якщо людина й далі так активно освоюватиме природні багатства, нашим нащадкам може нічого не залишитися. Тож будемо завбачливіші і не забуваймо про нерозривність природного та історичного ландшафтів.

ДОВІДКОВО

Згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Володимир ГЕТЬМАН, кандидат географічних наук.