Заходи 9 березня, що відбувалися в усіх регіонах країни, цього року позначалися небувалою масовістю. У столиці колона опозиціонерів перетворилася, здавалося, на нескінченний потік. За словами учасника мітингу, в минулому двічі Голови ВР Івана Плюща, за його пам’яті до пам’ятника Тарасові ще не приходило стільки людей.

 

В акції взяли участь чотири політичні сили: «Наша Україна», БЮТ, СПУ та КПУ. Черговість виступів лідерів визначило жеребкування. Але якщо вони «розійшлися у часі», то були одностайні «у просторі сказаного». Всі віддали данину пам’яті Тараса Шевченка, який, по суті, сконсолідував їх «на здобуття волі». Лідери опозиції показали себе знавцями творчості Кобзаря і наголошували на її актуальності: здається, наче Шевченко описував лиха нинішньої України.

Усі казали про єдність і обіцяли не ділити посади, а виборювати демократію. Погоджувалися, що шлях до перемоги забезпечить єдиний кандидат від об’єднаної опозиції, щоб «утретє не наступити на граблі». Всі запевняли, що виступають не проти окремих персоналій («Леоніда першого ми вже міняли на Леоніда другого»), а за зміну системи влади, що «не має нічого спільного із так званою політичною реформою, запропонованою Леонідом Кучмою». Усі критично прокоментували президентський законопроект і пояснили народові, в чому головна небезпека «демократизації влади».

Учасники мітингу прийняли резолюцію, в якій вимагають: відставки Леоніда Кучми та дострокових виборів Президента, термінового реформування системи влади в країні та прийняття закону про вибори народних депутатів усіх рівнів на пропорційній основі. Опозиція також вимагає звільнення усіх політв’язнів, відміни цензури та надання її представникам постійного ефірного часу на державних телеканалах. У резолюції приділено увагу й соціально-економічним питанням: збільшенню зарплат, пенсій та стипендій і забороні підвищувати тарифи на комунальні послуги. А якщо цього не буде? Відповідь знаходимо у самій резолюції — «український народ більше не терпітиме наруги і свавілля», невиконання вимог опозиції призведе до «масових проявів народного гніву», який може вилитися у травневих акціях «Повстань, Україно!» (Ю. Тимошенко закликала громадян узяти участь в акціях опозиції у чергову дату шевченківського календаря — 22 травня).

А щоб з самими «розгніваними» владі не кортіло вчинити так, як два роки тому, опозиційні колони від пам’ятника Тарасу рушили вулицею Володимирською до Київського апеляційного суду. З вимогами справедливого розгляду справи учасників мітингу дворічної давності (9 березня 2001 року), засуджених нещодавно до різних термінів ув’язнення. На зачинених дверях будинку київської Феміди пікетувальники «пригвоздили» звернення народних депутатів до Верховного і міського судів та текст Конституції України.

Незважаючи на судову заборону, колона «повстаньукраїнців», скандуючи відомі гасла, а найчастіше — «Кучму — геть!», «Волю —політв’язням!», пройшла і до Лук’янівського слідчого ізолятора, де вже два роки утримують тих самих молодих повсталих українців.

Людмила КОХАНЕЦЬ, Анатолій БЕНЬ, Сергій ЛАВРЕНЮК.