Ранкове і денне засідання 11 березня
Це стосується передусім дефіциту представників більшості робітничих професій — токарів, слюсарів, мулярів, монтажників, металургів, гірників, зварювальників тощо, наголошувалося під час дня уряду «Про стан і перспективи розвитку професійно-технічної освіти в Україні». В доповіді Міністра освіти і науки Василя Кременя, співдоповіді голови Комітету ВР з питань науки і освіти Станіслава Ніколаєнка та у виступах народних депутатів зазначалося, що, незважаючи на наявні труднощі, в Україні вдалося зберегти професійно-технічну освіту досить потужною за мережею навчальних закладів і напрямами підготовки кваліфікованих кадрів.
Нині тільки в системі Міносвіти діє 957 професійних навчальних закладів. Здійснюється поступовий перехід до ступеневої професійно-технічної освіти, створення вищих професійних училищ та їх входження до комплексу вищих навчальних закладів. Уже функціонує понад 248 таких навчальних закладів нового типу. На сьогодні в системі навчається 478 тисяч випускників загальноосвітніх шкіл. А щороку на виробництво та у сферу послуг приходить понад чверть мільйона фахівців, які закінчили профтехучилища. Треба взяти до уваги і досить розгалужену мережу професійного навчання в системі Мінагропрому, а також те, що самотужки здійснюють підготовку фахівців понад 1,5 тисячі навчальних закладів інших форм власності та підпорядкування. В системі працює понад 50 тисяч педагогічних працівників, зокрема 25 тисяч майстрів виробничого навчання.
Разом з тим народні депутати у своїх виступах одностайно наголошували, що Закон України «Про професійно-технічну освіту» в частині задоволення потреб держави висококваліфікованими робітниками не виконується. За станом на 1 січня 2003 року, наприклад, потреба підприємств у працівниках становила 123,9 тисячі осіб, з них 70 відсотків — це вакансії кваліфікованих працівників. Розвиток різних форм власності призвів до руйнування зв’язків між системою профтехосвіти та підприємствами. Інтереси роботодавців переважно спрямовані на швидке отримання високих прибутків, а не на вкладання інвестицій у підготовку висококваліфікованих робітників у закладах профтехосвіти.
Останнім часом кількість навчально-професійних закладів скоротилася на третину. Кожне третє училище потребує капітального ремонту, лише 10 відсотків наявного обладнання відповідає сучасним вимогам. Більшість гуртожитків також перебувають в аварійному або непридатному для проживання стані. Бракує навчальних посібників, підручників, профтехосвіта найгірше забезпечена комп’ютерною технікою. Великим тягарем навчальних закладів профтехосвіти є їхня хронічна заборгованість і, як наслідок, відключення від енерго- та теплоносіїв і зв’язку, що призводить до повного припинення навчального процесу. Тільки протягом кількох березневих днів від енерогопостачання через заборгованість було відключено 220 професійно-технічних навчальних закладів.
Якщо до цього додати мізерну заробітну плату педагогічних працівників, зростаючу кількість вакансій майстрів виробничого навчання, застарілу матеріально-технічну базу, наголошували парламентарії, то ситуацію, яка склалася із підготовкою та забезпеченням кваліфікованими робітничими кадрами економіки України, можна назвати критичною.
Такий висновок зроблено і Комітетом ВР з питань науки і освіти в запропонованому проекті постанови Верховної Ради.
Профільному комітетові доручено узагальнити результати парламентських слухань, а проект постанови та рекомендації буде винесено на голосування.