Скільки у світі пам’ятників Тарасові Шевченку? Краєзнавець із Харкова Микола Семенюк оприлюднив свій каталог скульптурної Шевченкіани, який складав протягом 20 років і поповнює досі. Там близько 800 пам’ятників. В Україні — 700, за кордоном — 75 у 26 країнах світу. Зокрема у США й Канаді — по 4, у Франції — 3, в Росії — 5 (та п’ять меморіальних дощок), у Молдові — 2. По одному — в Аргентині, Парагваї, Кубі, Румунії, Угорщині, Югославії, Польщі, Словаччині, Білорусі, Туркменистані, Таджикистані, Грузії, Вірменії.
Тим часом цей перелік зовсім не «рекордний»: серед письменників найбільшою кількістю монументів може похвалитися Шекспір — близько двох тисяч.
Коли вже мова пішла про пам’ятники Шевченкові за кордоном, то варто згадати рік 1964-й, коли пам’ятник було відкрито у Вашингтоні. Перед тим сенат США схвалив відповідну пропозицію, президент Ейзенхауер підписав її. Кошти збирали серед української діаспори. Зібрано було по всіх штатах понад 300 тисяч доларів, а кількість жертводавців сягнула 22 тисяч. Усі прізвища занесено до спеціального альбому.
Наймолодші пам’ятники Шевченку — у Корсунь-Шевченківському на Черкащині (1999), у Чернівцях (1999), у Кам’янці-Подільському (2000), в Алмати (2000), в Запоріжжі (це 16-й пам’ятник Кобзареві в області, 2000), у Санкт-Петербурзі (2000), у Березному Рівненської області (2001), у Маріуполі та Добропіллі Донецької області (2001), у Новій Каховці (третій на Херсонщині пам’ятник Кобзарю, 2002), у Радехові Львівської області (2002), у Варшаві (2002), у Мінську (2002), у Ташкенті (грудень 2002).
Зрештою, він того заслужив. Якби не він — хтозна, як називалась би наша країна. Письменник Микола Фененко, більшу частину життя провівши у сталінських таборах, у 1956 році повернувся до Маріуполя з воркутинської каторги і написав книгу «Топоніміка України у творчості Тараса Шевченка». Там показано, як Шевченко повернув своєму народові ім’я, а Батьківщині —законну історичну назву: лиш у «Кобзарі» поняття Україна трапляється 198 разів. Навіть у Котляревського, великого попередника Тараса, Україну не згадано жодного разу. Оце і є головний пам’ятник, який сам Тарас поставив навіки.
Володимир ПОРТЯНКО, заслужений працівник культури України.
