Звернення Хмельницької обласної організації Українського народного руху до патріарха Філарета і Святійшого синоду УПЦ КП канонізувати Тараса Григоровича Шевченка (мовляв, «лише такий крок, зроблений церквою, стане гідною і шляхетною нагородою для української нації, української землі») несе у собі загрозу зганьбити Душу Пророка і завдати шкоди церкві. Адже Тарас Шевченко в останні роки життя відійшов від християнства і пішов у Вічність з дохристиянською природною вірою. Відомо, як Тарас Григорович звертався до біблійних богів і самого Ісуса Христа. Наприклад, у вірші «Блукав по світу я чимало»:
«Наробив, ти, Христе
лиха»!
А переіначив?!
Людей Божих?! Котилися
Й наші козачі
Дурні голови, за правду,
За віру Христову.
Упивалися й чужої
І своєї крові?
А получчали?.. Ба де-то!
Ще гіршими стали...
Ще категоричніший
«Гімн чернечий»:
«Тебе ж, Боже, зневажаєм,
Зневажаючи співаєм:
Алілуйя!
Обдурив ти, нас убогих...»
23 березня 1860 року в листі до брата Варфоломія Тарас Григорович писав, зокрема, таке: «... Я тілько не фарисей, не ідолопоклонник такий, як оті християни — сіпаки і брехуни...»
Як після цього канонізувати Поета?
Зрозумілі добрі наміри бажаючих канонізувати Тараса Григоровича християнською церквою. Але ж варто шанувати нехристиянську (принаймні нецерковну) Душу Пророка і разом з тим поважати почуття християн. Тому закликаю не ганьбити нашого Пророка і не шкодити УПЦ КП.
Павло ГАРАЧУК, член Всеукраїнського товариства «Просвіта».
Ананьїв
Одеської області.
