До жінок у політиці й, зокрема, у парламенті ставлення різне і в чоловіків, і в жінок. Від категоричного «ні» до пропозицій запровадити у виборчому законодавстві для представниць слабкої статі спеціальні квоти. Нині в українському парламенті із 450 народних депутатів лише 23 жінки. Напередодні жіночого свята ми попросили деяких із них відповісти на три запитання:
1. Жінка в політиці — це плюс, мінус чи діагноз?
2. Як ставляться до їх депутатства чоловік та родина?
3. Чи вистачає часу на саму себе?
Людмила КИРИЧЕНКО, фракція «Регіони України»:
— 1. Жінка-депутат — це лише «плюс». Жінці більш властиві логічний і розумний підхід до всіх проблем. Хоч як дивно, але в жінки, яка пройшла довгий життєвий шлях і шлях до депутатства, менше емоцій. У Верховній Раді свої емоції більше проявляють чоловіки. А жінка вносить у роботу парламенту елемент зваженості.
2. Дуже складне питання. Але мій чоловік із великим розумінням ставиться до того, що я депутат, до моєї роботи. У нас двоє дітей — хлопчики, і тепер левову частку домашніх проблем узяв на себе чоловік.
3. Я належу до тих жінок, що не люблять себе. А тому бракує часу на себе. Хоча свідомо я розумію, що треба сходити і до перукарні, і, скажімо, якогось фітнес-центру. Але таке велике навантаження не дає можливості займатися собою.
Тамара ПРОШКУРАТОВА, фракція СДПУ(о):
— 1. На жаль, у нашій державі пріоритетне право в політиці, у парламенті належить чоловікам. Хоча жінка повинна мати і має право бути таким самим незалежним рівноправним політиком, як і чоловік. Як колишня вчителька із 25-річним стажем cкажу: було б добре, якби в освіту прийшло більше чоловіків, а до парламенту — більше жінок.
2. Родина сприйняла моє депутатство по-різному. Оскільки мій виборчий округ — вся Україна, вони мене дуже мало бачать. У мене дорослий син, який нині навчається на першому курсі Переяслав-Хмельницького педагогічного університету. Для мене самої це була велика зміна і в особистому житті, і в побуті. По суті, зовсім новий відлік часу.
3. Кожній жінці має обов’язково вистачати часу на себе. У тому, мабуть, і привілей жінки, що вона повинна завжди мати гарний вигляд — за будь-якої погоди і будь-яких політичних катаклізмів.
Алла АЛЕКСАНДРОВСЬКА, фракція КПУ:
— 1. Жінка в політиці — це цілком нормально. І дуже шкода, що багато жінок недооцінюють свої можливості. Ні плюсів, ні мінусів тут немає, бо під час вирішення конкретних питань мають значення лише розум, знання, вміння викласти свою позицію. Звичайно, багатьом приємно мати справу з симпатичною людиною, але в парламенті є чимало і симпатичних чоловіків.
2. На жаль, у 1995-му мій чоловік помер. Я залишилася з тяжко хворою мамою, яка вже теж померла, і двома синами. Але відколи почала активно займатися політикою — з кінця 80-х, моя сім’я підтримувала мене. Хоча ми з чоловіком були інженерами і матеріальне становище було складним. У моїй родині всі прекрасно розуміють, що ми боремося за правду. Діти —не члени Компартії, але її прихильники.
3. Часу, щоб зробити щось для власного задоволення, практично немає. Бо, без перебільшення, я відчуваю себе матір’ю всіх людей, які йдуть до мене для розв`язання своїх проблем.
Катерина ФОМЕНКО, депутатська група «Народний вибір»:
— 1. Я суджу про те, чи потрібні жінки в парламенті, з такого факту: скільки жінок у парламентах найзабезпеченіших країн світу. У шведському парламенті приблизно 50 відсотків чоловіків і жінок, і саме Швеція сьогодні посідає одне з перших місць у світі за доходами на душу населення. Змішаний колектив продуктивніший. Жінки, як добрі господині, відповідальніше ставляться до доручених їм питань. Тому хочу побажати всім жінкам України бути впевненішими у собі й пробувати себе на виборах на всіх рівнях.
2. Депутатська діяльність для мене не нова, я вже 12-й рік депутат різних рівнів. І мені подобається ця робота. Нині я ще живу в готелі, з сином, студентом Національного економічного університету. Тому наша сім’я роздроблена. Ми з сином у готелі завжди варимо борщ, бо я не звикла харчуватися бутербродами чи в якихось їдальнях.
3. Я по-доброму заздрю тим жінкам, котрі можуть сходити до косметолога, у тренажерний зал. Може, колись моє життя буде побудовано так, що я зможу прийти з роботи о шостій чи о восьмій і присвятити вечір собі, своїй зовнішності. Але досі в мене так не виходило.
Лариса ПОЛЯКОВА, фракція партій ППУ і «Трудова Україна»:
— 1. Я не ділю депутатів за статевою ознакою. Бо за кожним депутатом, хочемо ми це визнавати чи ні, стоїть певне коло інтересів. Я категорично проти будь-якої регламентації, як це було за радянських часів: стільки-то жінок, комсомольців, робітників, селян.
2. Не можу сказати, що моя нинішня робота потребує значно більше часу, ніж попередні. Але відповідальність зросла. І мій чоловік, і діти горді, що я тепер політик. А дітям кажу: гарно вчіться у школі, бо всі приглядатимуться до дітей народного депутата.
3. Я давно займаюся спортом — кандидат у майстри спорту з морського багатоборства. А до косметологів я й раніше не ходила.
Записала Юліана ШЕВЧУК.
