Намагання України адаптуватися до ринкових умов пов’язано з багатьма труднощами перехідного періоду. Зокрема, це стосується сільського господарства, представники якого виявилися, мабуть, найнезахищенішими перед ринковими реаліями.
Одним із механізмів розв`язання сьогоднішніх проблем наших селян є сільськогосподарські дорадчі служби.
Не панацея, але все-таки...
Спостерігаючи за розвитком в Україні аграрних дорадчих служб, згадуються слова англійського мислителя XІX століття Джона Рескіна: «Ніякий перехід до кращого не може бути зроблений легко і швидко без значних страждань». Навколо необхідності створення і розвитку дорадництва на селі вже тривалий час точаться розмови на різних рівнях, проводяться наради, конференції, написано чимало статей, програмних документів, проте нема головного —дієвої державної підтримки.
Актуальність розвитку сільськогосподарської дорадчої діяльності зумовлена значимістю аграрної галузі в економіці України. Тут працює п’ята частина населення, яка значною мірою визначає соціально-економічне становище нашого суспільства та гарантує продовольчу безпеку держави.
Потреба розвитку дорадчої діяльності на селі пов’язана й зі змінами, які відбулися в сільському господарстві та в укладі життя сільського населення. Зокрема, це приватизація землі та майна колишніх КСП, що збільшило кількість агропідприємств, фермерських та підсобних господарств. Однак ці загалом позитивні процеси породили низку проблем, які необхідно розв`язувати. Чи не найбільша з них — відсутність у нових суб’єктів господарювання досвіду ведення самостійної ефективної праці в умовах ринку. Керівниками таких господарств часто ставали люди без управлінського досвіду, які подекуди взагалі не мали справи з сільськогосподарським виробництвом. Водночас невеликим господарствам стало не під силу утримувати кваліфікованих спеціалістів у галузі сільського господарства.
Власники підсобних господарств практично позбавлені можливості отримати фахову допомогу агронома, зоотехніка. До цього ще слід додати й проблеми з ускладненим доступом селян до фінансових та матеріально-технічних ресурсів, зростання їхньої вартості, недостатньо розвинену інфраструктуру внутрішнього ринку тощо.
Ще десятиліття тому сільгосппідприємства, переважно колгоспи і радгоспи, не переймалися проблемами якості продукції та ефективності виробництва. Над усім панував вал. Сьогодні, з огляду на вимоги ринку, ці питання виходять на перше місце. А це означає, що аграрії потребують консультацій з цілої низки не відомих раніше питань: новітніх технологій, агробізнесменеджменту, маркетингу.
Робота фахівців з сільгоспдорадництва грунтується на співпраці з користувачем послуг і має на меті довести йому економічну доцільність змін у господарстві. Наприклад, використання програми з ведення управлінського обліку дає можливість господарству отримати інформацію про його ринкові показники, виявити слабкі місця в діяльності та вжити оперативних заходів для їх усунення.
Характерною ознакою роботи дорадчих служб є співпраця з науково-дослідними установами та освітянськими закладами аграрного профілю. Мета такої співпраці — залучення спеціалізованих професійних знань, переорієнтація науково-дослідних програм на забезпечення потреб господарств і впровадження найефективніших з них у виробництво. Важливим елементом успіху дорадчих служб є організація їхньої роботи за ринковими принципами: вивчення потреб та пропозиція їх задоволення.
Успіх роботи дорадчих служб, особливо на етапі становлення, багато в чому залежить від порозуміння з місцевою владою, від здатності влади усвідомити необхідність розвитку такого виду послуг в регіоні та підтримати діяльність таких служб. У цих відносинах основним мотивом має стати взаємовигідне партнерство. А вигода — очевидна: зростає ефективність використання ресурсів виробниками сільськогосподарської продукції, підвищується рівень життя сільського населення, яке вчиться самостійно розв`язувати власні проблеми.
До таких висновків наштовхує і виступ сільського голови села Гавронщина, що в Макарівському районі на Київщині, Надії Українець під час парламентських слухань «Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі» 15 січня 2003 р. У цьому селі за підтримки державних органів влади та безпосередньої допомоги Київської обласної аграрної дорадчої служби, діяльність якої підтримує Програма підвищення рівня життя сільського населення в Україні, була розроблена модель комплексного розвитку сільської території.
Центральним елементом моделі є сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Макарівський сільський сервісний центр», основу якого становить об’єднання сільських мешканців для розв`язання проблем стосовно особистих селянських господарств. Тут щоденно працює обладнаний усім необхідним молокоприймальний пункт, центр племінної справи, агромагазин, салон-виставка виробів місцевих народних умільців. Тільки від реалізації молока дохід селян збільшився на 88 тисяч гривень. Відновлено надання жителям села соціально-побутових послуг. Незабаром буде відкрито цех з ремонту та пошиття трикотажних виробів, з надання ритуальних послуг.
За підтримки дорадчої служби було організовано та проведено навчання безробітної молоді села — сім осіб відкрили власну справу (стали приватними підприємцями).
Це — результати селянської ініціативи, пробудженої дорадчою службою, що є реальними кроками на шляху формування громадянського суспільства.
Трохи історії «їхньої» та нашої
Навіть найрозвиненіші в економічному плані країни мають потужні програми сільського господарства, розвитку сільських територій.
Так, у США за програмами сільськогосподарського дорадництва працює майже 12 тисяч фахівців і 3 мільйони дорадників-добровольців. На ці програми витрачається близько 1,5 млрд. доларів щорічно (третину виділяє Конгрес, більш як 45 відсотків надходить від штатів, решта — з районних бюджетів, які можуть складатися також із різноманітних грантів, приватних пожертвувань тощо).
Важливо, що такі служби переймаються не лише проблемами сільгоспвиробництва, а й розвитком економіки сільської місцевості, розвитком сільської сім’ї та молодіжними програмами (навчання, трудова діяльність, клуби), природними ресурсами і охороною довкілля, інформаційними технологіями і дистанційним навчанням. Крім того, питаннями правильного харчування і збереження здоров’я сільського населення. В основу їх діяльності закладено принцип: чим краще буде жити і працювати фермер (читай — селянин) на місці, тим краще буде всім іншим.
Дорадництво у Великій Британії поєднує і державну, і приватну служби. Функції дорадчих служб у Франції взяли на себе сільськогосподарські палати, де працює майже 11 тисяч експертів, а держава компенсує 30—40 відсотків експлуатаційних витрат палат.
Різноманітними за організаційно-правовою формою є сільськогосподарські дорадчі служби в Німеччині, які діють у складі Селянського земельного союзу, Аграрних палат, а також на півдні у складі сільськогосподарського управлінням Міністерства сільського господарства. Функціонують приватні консультаційні служби під патронатом держави, яка субсидує до 50 відсотків вартості послуг приватних консультантів. До речі, хочеться звернути увагу на те, що законопроект уряду теж створює умови для різноманіття сільськогосподарських дорадчих служб і за організаційно-правовою формою, і за формою власності.
Автори статті мали змогу вивчати роботу сільськогосподарських дорадчих служб провінції Саскачеван Канади. У провінції, яку за територією можна порівняти з Україною і де проживає майже мільйон населення, Центр надання послуг у сільській місцевості координує діяльність 31 офісу, а загальний бюджет становить близько 9 млн. доларів.
Добрим прикладом розвитку сільськогосподарського дорадництва у постсоціалістичних країнах є Польща, країни Балтії. У Росії такі служби розвиваються переважно за рахунок проектів міжнародної технічної допомоги. Розуміння необхідності розвитку сільськогосподарського дорадництва як системи виникло в процесі діяльності Центру приватизації та аграрної реформи Львівської облдержадміністрації, створеного в грудні 1993 року.
Особливу увагу працівники центру звертали на надання новим агроформуванням послуг з освоєння та впровадження нових методів менеджменту, маркетингу, фінансового управління, розвитку співробітництва на принципах кооперування, особливо в сфері обслуговуючої кооперації, переробки, реалізації готової продукції, кредитування, управління тощо.
Загалом, ідея створення в Україні аграрних дорадчих служб витала в повітрі. За технічної допомоги проекту ТАСІС «Післяприватизаційна підтримка сільського господарства та дорадча служба» за супроводу Британської Служби Консультаційного обслуговування та наукових досліджень з питань сільського господарства (ADAS) цю ідею реалізували. 1998 року було створено Львівську аграрну дорадчу службу (ЛАДС), головна мета якої — сприяння прибутковому розвитку сільськогосподарського сектору економіки шляхом консультаційної підтримки, навчання та надання послуг з організації виробництва сільськогосподарським товаровиробникам. Нині ЛАДС — благодійна організація, засновниками якої стали районні асоціації фермерів, Львівська аграрна палата, сільськогосподарські товаровиробники —користувачі дорадчих послуг.
Створення нових центрів дорадництва, які діють і досі в Одеській, Донецькій областях, продовжили проекти технічної допомоги уряду Великобританії. До цього списку сьогодні долучено Київську й Луганську області.
Сьогодні в Україні працюють чи перебувають у стадії формування дорадчі служби, які також підтримують Європейський союз, уряди США, Німеччини, Данії, Канади, Швеції, Нідерландів. Успішно працює як незалежна організація Інформаційно-консультаційний центр «Агро-Таврія» в Мелітополі.
Нерозорана нива законодавчої бази
Певна парадоксальність в діяльності сільськогосподарських дорадчих служб в Україні полягає в тому, що діють вони... без державної підтримки. Попри кількарічну історію сільгоспдорадництва в Україні, урядовий законопроект «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» був зареєстрований в парламенті лише 4 червня 2002 року.
Проходження цього документа у ВРУ має недовгу, але строкату історію. Його розгляд ускладнювався то парламентськими політичними протистояннями, то появою «конкуруючого» законопроекту, або ж нерозумінням народними обранцями його суті. Щодо останнього: складно зрозуміти позицію народного обранця, який під час голосування не підтримує зазначений законопроект, хоча в його окрузі, у Жовківському районі Львівщини, створено об’єднання місцевих рад «Дорадча служба», засновниками якого є районна та 40 сільських і селищних рад.
6 лютого нинішнього року в сесійній залі парламенту було вирішено направити на повторне перше читання цей проект закону, доручити Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин доопрацювати його, зваживши на зауваження і пропозиції суб’єктів права законодавчої ініціативи.
Запитання, які поставали під час обговорення законопроекту, засвідчують: більшість народних депутатів мало обізнані з проблематикою сільськогосподарської дорадчої діяльності. Тут можна зробити певний докір власне сільськогосподарським дорадчим службам, які не надто активно лобіювали цю ідею. Попри те, саме життя вказує на необхідність створення й розвитку законодавчого підгрунтя аграрного дорадництва.
Повертаючися до урядового законопроекту, доопрацьованого профільним комітетом, зазначимо, що до його активів варто віднести оптимальну модель фінансово-матеріальної підтримки дорадчих служб. Зокрема, йдеться про те, щоб не створювати нові структури (особливо в складі органів влади, ефективність яких порівняно з недержавними організаціями зазвичай нижча), а стимулювати діючі дорадчі структури, насамперед, через галузеву програму.
Також, зважаючи на економічне різноманіття регіонів України, законопроект передбачає можливість для органів місцевого самоврядування визначати додаткові соціально необхідні дорадчі послуги, які надаються за рахунок коштів місцевих бюджетів відповідно до регіональних програм соціально-економічного розвитку.
Запропоновані принципи діяльності дорадчих служб є оптимальними з точки зору економії бюджетних коштів, оскільки вони не призведуть до розширення штатів органів влади. А бюджетне фінансування дорадництва можна вважати вигідними інвестиціями держави: як свідчить міжнародний досвід, 1 гривня бюджетного фінансування дорадчих служб може повернутися до державного бюджету 10 гривнями.
... Зміни, що відбуваються в межах аграрної та адміністративної реформ, вимагають адекватних державних підходів для забезпечення умов становлення приватного власника-господаря на селі. А створення системи дорадчих служб, які надавали б селянам конкретні практичні поради, забезпечували їх новітньою інформацією, якісно змінювали їхній рівень знань та практичних навичок, є одним із механізмів підвищення прибутковості господарювання, зростання реальних доходів сільського населення.
Сьогодні в час змін важливо почути селянина. І допомогти йому.
Адже декларуємо: без селянина немає держави, Україна — країна аграрна...
Олександр ШЕВЧЕНКО, народний депутат України, кандидат сільськогосподарських наук;
Роман КОРІНЕЦЬ, експерт Програми підвищення рівня життя сільського населення, магістр державного управління.
