Про події і дійства, від частини яких вочевидь відгонило криміналом, наша газета повідомляла у двох попередніх публікаціях («Маяк» у морі реструктуризації. Штормить...» за 14 серпня та «Хто замовляє музику?» за 4 жовтня 2002 року). На сьогодні ця досить показова для нашого часу ситуативна колізія нарешті добігла свого кінця. Хоча, напевне, ніхто не міг передбачити, що боротьба за збереження медико-санітарної частини «Маяк», саме як лікувально-профілактичного закладу, буде така тривала (майже рік) й сповнена гострих зіткнень, підступності та маніпулювання законністю. Але так сталося. Бо надто ласим шматком є семиповерхова будівля в одному із бізнесово привабливих районів міста Києва. Ось хронікально зафіксований перебіг тих подій.

7 серпня 2002 року. Видано спільний наказ за

№ 1415/310 Фонду держмайна та Міністерства охорони здоров’я. Припис його категоричний: у місячний термін здійснити передачу майна поліклініки (будівля та обладнання) з балансу ВАТ «Завод «Маяк» до сфери оперативного управління МОЗ. Наказ став визначальним документом у вирішенні доленосного питання: буде поліклініка і далі лікувально-профілактичним закладом, а чи стане в руках «прихватизаторів» об’єктом бізнесово-спекулятивних менжувань.

12 серпня. Фонд наказом за № 1437 створює комісію з приймання-передачі будівлі та обладнання поліклініки на баланс управління адмінбудинками МОЗ.

19 серпня. Відбулося перше робоче засідання повноважної комісії. Ухвалили: до 1 вересня підготувати проект акта приймання-передачі.

11 вересня. Фонд держмайна видає розпорядження, яким зобов’язує керівництво заводу «Маяк» у триденний термін підготувати все необхідне для передачі майна поліклініки. «В іншому разі Фонд, як власник 100 відсотків акцій товариства, буде вимушений вжити заходів щодо розірвання контракту з головою правління ВАТ «Завод «Маяк».

4 жовтня. Підписано акт приймання-передачі будівлі та обладнання поліклініки на баланс управління адмінбудинками МОЗ. Цим було поставлено велику юридично-правову крапку у вирішенні питання про майновий статус поліклініки як об’єкта «прихватизаторських» домагань — спільне «наше» перетворити на приватне «моє». Перехрестя цих антагоністичних інтересів у державі всіяне сотнями тисяч зламаних людських доль. А тут маємо щасливий виняток, коли верх узяв здоровий глузд і прийнято єдино правильне рішення. Тобто державне має належати державі! Все інше — від лукавого...

Не секрет, що у практиці нинішніх «міжсобойчиків» і повалення велетів, й усунення конкурентів дрібнішого калібру часто-густо діється із застосуванням компромату. Цей засіб був активно задіяний і у змаганнях щодо того, кому фактично належатиме майно (найперше — будівля) поліклініки. Затята боротьба тривала майже рік! І весь цей час вона супроводжувалася «наїздами» з боку фіскальних, контролюючих органів і служб.

Якихось зачіпок для «вжиття заходів» вони не дали. Нарешті у грудні за справу взялося КРУ. Але у підсумку акт перевірки ряснів висновками: «розходжень не встановлено», «нестач та залишків (дорогоцінних металів. — І. Д.) не виявлено», «завданих збитків не рахується», «порушень у підрахунках не встановлено» і далі у тому само дусі...

Випадковим збігом таку кількість цілеспрямованих перевірок не назвеш. Отже, вони мали замовний характер? Тоді хто замовник? З певних міркувань імен називати не будемо. Скажемо так: координатором усіх «наїздів» була все та ж «рука» із тіньового бізнесу, яка не полишала сподівань одержати у своє розпорядження будівлю поліклініки. Саме будівлю.

Перевірки синхронізувалися з письмовими заявами у різні урядові та відомчі інстанції. Вони йшли з держадміністрації Оболонського району. Зміст їх зводився в основному до двох тез: у роботі поліклініки є порушення фінансово-економічної діяльності; поверніть поліклініку в наше підпорядкування.

Чи були оті «порушення» насправді, видно з акта КРУ. А щодо домагань повернути поліклініку, то слід запитати: звідки такий сплеск уваги? Варто нагадати, що півтора року поліклініка вольовим рішенням районної держадміністрації була повністю позбавлена бюджетного фінансування. Чи не для того, щоб довести цей медичний заклад до фінансового краху, а потім «прихватизувати» за вже добре відпрацьованою схемою? Коли це не вдалося, заговорили про можливість повного фінансування. З яких джерел? Адже в районі вже є три поліклініки, які, за словами народного депутата Юрія Оробця, «перебувають у жалюгідному стані». Ой, вочевидь не про інтереси району дбали зацікавлені особи...

Справжні інтереси трудівників багатьох промислових підприємств району висловлено в їхньому листі до Міністерства охорони здоров’я. У ньому вони наполягали, щоб поліклініка була саме в підпорядкуванні міністерства і в цьому вбачали гарантію того, що її буде збережено як ефективно діючий лікувально-профілактичний заклад, відкритий для надання лікарняних послуг трудівникам промислових підприємств міста і мешканцям району.

Але зацікавлені особи до останнього бомбардували урядові інстанції заявами, в яких у свідомо викривленому світлі подавали суть справи. Зокрема й передусім «забуваючи» вказати, якими були з цього приводу рішення Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, Фонду держмайна, роз’яснення Мін’юсту та інших установ.

Зрештою, можна сказати, що ця надзвичайно конфліктна справа одержала своє логічне завершення. До честі нового керівництва Міністерства охорони здоров’я, воно, розібравшись у суті справи, видало наказ від 17 січня 2003 року про створення на базі поліклініки спеціалізованої медико-санітарної частини № 18. На неї покладено «здійснення лікувально-профілактичних та санітарно-гігієнічних заходів на промислових підприємствах», а також попередження професійної та загальної захворюваності, промислового і побутового травматизму, інвалідності, поліпшення умов праці та здійснення оздоровчих заходів на закріплених об’єктах. Отже, район одержує унікальний медико-санітарний заклад, який має стати базовим для створення мережі схожих у Києві та інших регіонах України. Початок зроблено. І хоча такий розклад декому зруйнував заманливі плани і сподівання, все-таки варто сказати: в добру путь!

P. S. Коли цей матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що Оболонська райдержадміністрація відмовила Міністерству охорони здоров’я України в реєстрації статуту створеного міністерством спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу — СМСЧ-18.

Відтак сподівання, що здоровий глузд, зрештою, візьме гору, не справдилися. Що тепер? Без судового розгляду вочевидь не обійтися. Ми і надалі триматимемо перебіг подій під контролем і в разі остаточного вирішення питання поінформуємо про це наших читачів.

Розслідування провів Іван ДМИТРЕНКО.