Чому в нас «немає»корупціонерів

— Ми виходимо з того, що державний апарат, створений в умовах перехідної економіки та усталеної бюрократичної системи, не в змозі самостійно реалізувати процес самоочищення й оновлення. Як заведено в усьому цивілізованому світі, важлива роль в антикорупційній діяльності має належати організованому громадському сектору, неурядовим організаціям, що спираються на широкі верстви громадськості. Тому головна мета діяльності АКФ полягає у створенні багатомірної системи для виявлення, профілактики і цілковитого викорінення корупції. Ми намагаємося розбудити громадську свідомість, допомогти людям розібратися в суті такого непростого й укоріненого явища як корупція, організувати громадськість на активну боротьбу з нею.

— Не тільки. Звернулися по допомогу до засобів масової інформації з проханням опублікувати матеріали на антикорупційну тематику. Більшість регіональних видань, а також деякі центральні газети пішли нам назустріч. І — спрацювало! Спочатку були телефонні дзвінки, потім пішли листи. Щомісяця їх кількість зростала. Тепер щоденно отримуємо по 10—15 листів і звернень. Часто по телефону люди побоюються називати себе, хоча конфіденційність звернень гарантовано. Правда, корупція вже так допекла народові, що останнім часом добра половина тих, хто звертається до АКФ, не бояться називати своїх імен і прізвищ.

— Ви маєте рацію, все саме так. Але суть нашої роботи не в тому, щоб зібрати побільше скарг. Далі йде детальне вивчення конкретних фактів, ситуації загалом, у якій опинилася людина або трудовий колектив. За нашими підрахунками, більш як 25 відсотків усіх звернень становлять колективні.

— Як вам вдається впоратися з таким потоком листів?

— У нас для цього немає спеціального відділу. Загалом, листами, заявами, зверненнями до АКФ зайняті практично всі співробітники генеральної дирекції, що є виконавчим органом форуму. До речі, це — штаб нашої організації, яка має регіональні відділення в кожній області. Навколо цих осередків і здійснюється, здебільшого, антикорупційний вплив на місцях.

Більшість питань, з якими доводиться працювати, найчастіше потребують розв’язання у вищих державних органах влади — міністерствах, комітетах, комісіях, а також правоохоронних органах, куди й адресуємо офіційні запити.

— І який результат?

— Враження неоднозначне. Не всі відповідають по суті справи. Зокрема, відомства, яким за законом належить боротися з корупцією. Ось, приміром, відповідь з Генеральної прокуратури, підписана начальником управління А. Пришком. Він повідомляє форуму про те, що в Україні правоохоронні органи постійно проводять заходи з виявлення фактів корупції, хабарництва в різних галузях, проте представити потрібні нам статистичні дані немає змоги. Може, через те, що їх просто нема?

Ще одна відповідь, де Головне управління державної служби України роз’яснює форуму, що Головдержслужба є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і підконтрольна Президентові України. Отож узагальнені щоквартальні звіти про виконання вимог закону про боротьбу з корупцією подають лише Кабінету Міністрів. Якісь інші звіти, мовляв, не передбачені. А як бути, в такому разі, з відомим указом Президента про відкритість влади?

Тричі (листи №№ 87, 141, 206) тільки цього року ВГО «Антикорупційний форум» зверталася до Служби безпеки України з проханням надати матеріали про корупцію в медицині. Інтерес тут не пустий. Форум за підсумками соціологічних досліджень, які показали, що саме ця галузь найкорумпованіша, проводив науково-практичну конференцію «Народ пропонує медицині ліки від корупції». До розмови на цю тему ще повернемося, а тут не можу не сказати про останню відповідь, яку ми отримали від СБУ. Надійшла вона (лист № 14/18928) за підписом заступника голови Служби безпеки Ю. Вандіна, в якій він робить висновок, що корупційні діяння «не мають значного поширення в медичних установах». Але в нас дещо інша інформація. Після оприлюднення повідомлень АКФ про початок громадського моніторингу корупційних проявів у медицині люди завалили АКФ листами з конкретними фактами порушень і зловживань у системі охорони здоров’я.

— Тобто йдеться про певну притерпілість до хабарництва?

— Так, таких прикладів безліч. Цікавого листа отримали з Міністерства юстиції України.

Заступник держсекретаря О. Пасенюк у ній докладно роз’яснює нам окремі положення закону про боротьбу з корупцією, а закінчує «оцінкою» загального стану та особливостей корупції в медицині. На думку автора листа, така оцінка не входить до меж повноважень Мін’юсту. Відтак запитання: а до чиїх меж вона все-таки входить, ця оцінка? Адже щось не пригадується жодної гучної справи, доведеної до суду. І виходить, як у тому анекдоті: корупція в нашій країні є, а корупціонерів — нема!

— А що робите, коли надходить повідомлення або лист про факти корупції?

— Я вже казав про той масив звернень, що надходять до нас від населення країни. До речі, перш ніж звернутися до певної інстанції з проханням розслідувати факти ймовірних зловживань, оцінку їм дають висококваліфіковані юристи генеральної дирекції. Отож задля пустої цікавості нікого не турбуємо. Хочу підкреслити і таку деталь: люди часом до нас звертаються, образно кажучи, з останньою надією. А тому в гендирекції АКФ є «залізне» правило: жодне звернення не залишати без належної уваги.

Візьмемо ту саму медицину. Потік листів про корупцію в цій галузі спонукав нас ініціювати цільове опитування населення: «Корупція в державних медичних установах України», яке на прохання АКФ провели фахівці центру «Соціс-Геллап». З’ясовується, переважна більшість опитаних (71 відсоток) за останні три роки взагалі не перебувала в ситуації, де б медицина була, як то кажуть, цілком безплатна. Більш як половина (55 відсотків) зазначили, що не знають випадків, коли працівники державних медустанов відмовилися б від грошей або подарунка. І характерно, що такі «підношення» стимулювали лікарів на «уважніше ставлення до хворого». Тобто хабара давали тому, хто й так зобов’язаний добре працювати.

— Три чверті учасників опитування давали гроші, подарунки або надавали послуги безпосередньо лікуючому лікареві. В Києві, що є нібито винятком із правил, 26 відсотків указали на головного лікаря. Найчастіше хабарі дають хірургам (76 відсотків) і гінекологам (50 відсотків). Третина опитаних назвала також анестезіологів. Водночас переважній більшості респондентів (85 відсотків) невідомі факти виявлення хабарництва та корупції в державних медичних установах, які закінчилися б покаранням винних осіб.

Ось чому форум організував і провів всеукраїнську акцію «Народ пропонує медицині ліки від корупції». Акція масштабна, вона передбачає низку серйозних заходів. Серед них — публікації матеріалів у центральних і місцевих друкованих ЗМІ, телевізійні виступи, виїзди співробітників АКФ на місця для журналістських розслідувань, і, нарешті, підсумкова науково-практична конференція з участю авторитетних політичних і громадських діячів, яка й висвітила, скажемо так, непривабливу картину корумпованості системи охорони здоров’я, допомогла розробити конкретні рекомендації для боротьби з цим злом.

Якщо казати коротко, то медицина справді нагадує хвору людину. Вражаюча повільність, інертність, безініціативність і нерішучість — ось основні характеристики стилю роботи керівних ланок системи охорони здоров’я України. Нині в Мінохорони здоров’я прийшов новий міністр. Громадськість покладає великі сподівання на нову команду медиків. Хочеться вірити, що ці люди розпочнуть роботу не з ремонту кабінетів, а відразу займуться наведенням порядку в галузі.

Наш форум готовий, як то кажуть, підставити плече Міністерству охорони здоров’я. Адже очищення і реформування охорони здоров’я без допомоги громадськості — справа нездійсненна. Надто багато нечесних медиків органічно вросло в наявну деформовану систему і не хочуть нічого змінювати. Учасники науково-практичної конференції «Народ пропонує медицині ліки від корупції» висловилися за створення Вищої громадської спостережної ради за роботою охорони здоров’я. Складений із представників авторитетних громадських організацій, незаангажованих фахівців-медиків такий орган міг би зробити чимало, щоб не тільки поставити діагноз медицині, а й прописати відповідні ліки.

— За даними служби «Соціс-Геллап», яка провела опитування «Ставлення громадян України до проблем прозорості суспільства та корупції», це ганебне явище справді досягло рівня, який загрожує безпеці держави. Ось цифри: 92 відсотки опитаних вважають корупцію найпоширенішим явищем, а 65 — дуже поширеним. Понад 70 відсотків переконані, що за останні п’ять років масштаби зла значно зросли, а 46 відсотків певні, що корупція — найсерйозніша проблема сучасної України. 62 відсотки опитаних дали негативну оцінку стану боротьби з корупційними діяннями, а кожен п’ятий переконаний, що її зовсім не ведуть. Який з цього висновок?

По-перше, за законом боротьбу з корупцією зобов’язані вести такі правоохоронні органи: міліція, податкова міліція, СБУ і прокуратура. Наявна для цього законодавча база вже не відповідає ступеню корупційної загрози і потребує вдосконалення. Проте це не може бути виправданням малорезультативної роботи правоохоронців.

По-друге, ситуація, що склалася, потребує негайного створення широкої мережі ефективного громадського контролю за діяльністю органів державної влади (чим нині впритул і займається наша організація), зробивши її тим самим відкритою народові, а дії керівників і чиновників — максимально прозорими. Лише такий підхід дасть змогу піднести боротьбу з корупцією на рівень, адекватний масштабам тієї загрози, яку несе в собі це руйнівне явище.