Михайло ЗУБЕЦЬ: "Існування дорадчої служби можливе за умови провідної ролі у її розбудові аграрної науки"
Українська академія аграрних наук — це 57 наукових інститутів усіх сфер аграрної наукової діяльності та 16 дослідних станцій. У складі інститутів налічується 49 дослідних станцій та 135 дослідних господарств.
УААН — головний в Україні інформаційно-пропагандистський центр досягнень вітчизняної і зарубіжної сільськогосподарської науки та практики, який має унікальну Центральну наукову сільськогосподарську бібліотеку з філіями, Центр науково-технічної інформації та маркетингу «Інформагропром», книжкове видавництво «Аграрна наука», журнал «Вісник аграрної науки».
Науковий потенціал Української академії аграрних наук становлять майже 5,3 тисячі науковців, серед яких 82 академіки, 102 члени-кореспонденти, 381 доктор наук, 2102 кандидати наук, 1109 докторантів та аспірантів.
Членами УААН є 53 представники світового наукового товариства, 8 її почесних членів — видатні вітчизняні виробничники.
Великий внесок господарчих структур академії у забезпечення населення України продовольством. У господарствах академії, які володіють 487 тис. га сільськогосподарських угідь, вирощують майже 100 тис. тонн елітного насіння сільськогосподарських культур, що становить 90 відсотків загального обсягу його виробництва в Україні, 560 тис. тонн товарного зерна, всі види породистих тварин, птиці, риби та бджіл.
Про проблеми становлення й утвердження в Україні аграрної дорадчої служби йдеться у розмові з народним депутатом України, членом Комітету в закордонних справах та депутатської групи «Демократичні ініціативи», президентом академії, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком УААН Михайлом Васильовичем ЗУБЦЕМ.
— Михайле Васильовичу, ви виступили із законодавчою ініціативою і 5 лютого 2003 року зареєстрували свій варіант проекту закону «Про аграрну дорадчу службу». Яке ваше бачення, як народного депутата України і як президента Української академії аграрних наук, перспективи прийняття і практичної реалізації цього законопроекту через призму участі науковців академії у розбудові аграрної дорадчої служби?
— Існування дорадчої служби можливе за умови провідної ролі в її розбудові аграрної науки — це моє принципове переконання. У зв’язку з цим відзначу такі моменти.
Перше. Становлення і наступна ефективна діяльність справді незалежної, демократичної аграрної дорадчої служби має спиратися на наявну наукову базу та застосування нагромадженого світового досвіду функціонування таких служб у розвинутих країнах світу.
Друге. Такий закон потрібен селянам, політикам, науковцям і заінтересованим господарським структурам. Щоправда, не в такому урізаному варіанті, як було подано урядом до розгляду торік. Тоді з гострою критикою проекту й діловими пропозиціями про участь у дорадчій діяльності науковців-аграрників виступили Катерина Ващук, Степан Хмара і Олександр Ткаченко.
— Як відомо, Головне науково-експертне управління Верховної Ради визнало, що перший варіант урядового законопроекту має декларативний та описовий характер і потребує істотного доопрацювання.
Для широкого загалу читачів і багатьох депутатів цікаво було б знати про переваги одного закону над іншим. Адже, як на мене, який зміст законопроекту, така буде його правова й суспільно корисна віддача.
— Запропонований урядом законопроект — урізаний варіант поданого академією до міністерства ще у вересні 2001 року. То був результат кількарічної роботи науковців, практиків й узагальнення досвіду діяльності проектів технічної допомоги в Україні. Інша річ, що, направляючи до Верховної Ради, його творчо не опрацювали. Тому Головне науково-експертне управління Верховної Ради і дало такий висновок.
Це спонукало нас подати свій варіант законопроекту.
У чому їх відмінність? Насамперед — в обсязі проектів. Перший варіант урядового проекту містив лише п’ять статей, а доопрацьований вісім, і під час їх розгляду поставало більше запитань, ніж у ньому депутати знаходили відповідей. А наш проект закону складається з 8 розділів і 20 статей. Проте це не означає, що ми виграємо тільки за обсягом.
Як наголошував у своєму виступі під час відкриття третьої сесії Голова Верховної Ради Володимир Литвин, головне для авторів законопроектів і комітетів — якість законодавчої продукції.
Власне, якості проекту ми приділили максимум уваги. В ньому, зокрема, чітко виписано термінологію дорадництва, мету та завдання закону. Окремий блок статей подає трактування суті, форм, призначення, принципів, методів, об’єктів та суб’єктів дорадчої діяльності.
Чимало запитань постає під час визначення структури дорадчої служби. Цьому актуальному питанню присвячено другий розділ проекту. Зокрема, чітко визначено загальнодержавну систему та мережу аграрних дорадчих служб, функції та роль координаційних рад. Законодавчо закріплюється статус місцевих, обласних та Центральної аграрної дорадчої служби. Статті 8 та 9 регулюють відносини між науковими установами, закладами аграрної освіти та дорадчими службами, а також розмежування функцій між органами державного управління сільським господарством та мережею дорадчих служб.
Варто відзначити зміст останніх двох розділів. У них відображено питання кадрового забезпечення дорадчої діяльності та її фінансування. І, нарешті, у «Прикінцевих положеннях», за умови схвалення проекту, Кабінету Міністрів України пропоновано забезпечити підготовку і прийняття на розвиток закону 11 нормативно-правових актів. Звичайно, всі проекти цих документів розроблятимемо разом з відповідними державними структурами, із залученням усіх заінтересованих сторін.
Безперечно, і в нашому проекті є певні недоліки, зокрема в систематизації статей. І ми вдячні фахівцям Головного науково-експертного управління, які у своєму висновку до законопроекту дали нам цінні зауваження та пропозиції і рекомендували його до першого читання.
— У загальних рисах ви зазначили, що ваш проект має набагато ширші і глибші навантаження. Розкажіть про це докладніше.
— Безперечно, термін «аграрна дорадча служба та аграрна дорадча діяльність» набагато ширший від поняття «сільськогосподарська дорадча діяльність». Цим самим ми розімкнули коло й розширили поле діяльності з надання дорадчих послуг. Мережа аграрних дорадчих служб — загальнонаціональна система передачі практикоорієнтованих знань: економічних, організаційно-правових, соціальних, технологічних та інших. Адже в сучасних умовах потрібен системний підхід до розв’язання проблем села.
Крім того, дорадчих послуг потребують і мільйони мешканців міст, зайнятих садівництвом та городництвом.
— Як видно з вашого проекту, законодавчо охоплено всі головні моменти життєдіяльності аграрної дорадчої служби. Водночас у багатьох парламентаріїв і читачів може постати питання про особливу статтю чи тезу законопроекту.
— Справді, є така — стаття п’ята. Саме вона викликала супротив у певних структурах і окремих особистостей, які звикли контролювати зарубіжну технічну й фінансову допомогу на розвиток дорадчої діяльності в Україні. Це стаття про загальнонаціональний рівень дорадчої діяльності, в якій зазначено, що Центральна аграрна дорадча служба створюється як окрема юридична особа у складі Української академії аграрних наук.
— Мені здається, що ця стаття викликає сильний супротив з боку деяких депутатів та урядовців. У цьому особисто пересвідчився у процесі підготовки і спроби розгляду вашого проекту на засіданнях аграрного комітету. Досі запропонований вами законопроект не розглядали на засіданні згаданого комітету, тим часом як урядовий не сходить з порядку денного.
В останньому доопрацьованому урядовому проекті у статті 5 зазначено: «Державний реєстр сільськогосподарських дорадчих служб веде центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики». Цей орган також видає дорадчій службі свідоцтва про внесення до Державного реєстру, за його Порядком здійснюється атестація дорадників.
Як ви думаєте, Михайле Васильовичу, розвиток дорадчої діяльності демократизується?
— Я певен, що модель організації дорадчих служб у структурі державних органів управління не позбавлена істотних недоліків.
По-перше. Як зазначає Головне науково-експертне управління у висновку до нашого законопроекту, «... органи державного управління сільським господарством мають керуватися лише інтересами суспільства в цілому, на відміну від дорадчих служб, діяльність яких має бути спрямована на задоволення інтересів конкретного селянина». І в цьому концептуальна суть дорадчої діяльності.
По-друге. Дорадча служба має бути незалежною і не може використовуватися в політичних цілях, бо це неминуче призведе до підриву її авторитету та довіри з боку селян. Адже відомо, що загальнонаціональні (а часто й регіональні) політичні цілі не завжди збігаються з цілями сільських товаровиробників та сільського населення. Не таїна, що держслужбовці не завжди усвідомлюють: дорадча служба може використовуватися як інструмент проведення аграрної політики тільки тоді, коли ці цілі збігаються. А не то потрібно використовувати інші інструменти державного впливу, не дорадчу службу.
По-третє. Формування сучасної системи надання дорадчих послуг обумовлюється переходом до нових умов господарювання. Такий перехід передбачає відмову від адміністративних методів впливу на товаровиробників і так званого впровадження досягнень науково-технічного прогресу й передового досвіду. А система державного управління, заснована на принципах підпорядкованості та вертикальних зв’язках, породжує командно-адміністративні форми здійснення дорадчої діяльності. Це може звести нанівець усі зусилля з формування такого важливого елемента ринкової інфраструктури, як дорадча служба, що не раз у нас було.
— Те, що наукові розробки академії становитимуть основу дорадчої діяльності, не підлягає сумніву. Запитання іншого плану. Яке ваше бачення діяльності дорадчої служби як члена Комітету у закордонних справах та члена депутатської групи «Демократичні ініціативи»?
— Тут я бачу широке поле для дорадчої діяльності.
Насамперед це наші численні наукові зв’язки із зарубіжними сільськогосподарськими академіями. Досить сказати, що дійсними членами Української академії аграрних наук є 53 провідні науковці-іноземці, серед яких, окрім представників близького зарубіжжя, учені із США, Мексики, Швеції, Франції, Німеччини, Австрії, Італії — загалом із 20 країн світу. Кілька десятків учених представляють нашу науку в іноземних аграрних установах. Окремі установи академії є колективними членами багатьох міжнародних організацій.
Тому, на мою думку, цінні надбання світової аграрної науки і наші наукові розробки мають служити людям, сприяти розвиткові аграрного виробництва.
І про діяльність депутатської групи «Демократичні ініціативи».
Як відомо, наша група, крім законотворчої роботи, опікується також проблемами учнівської молоді.
Так, депутати групи в перший день навчального року побували на урочистостях у різних школах України. З ініціативи та під патронатом депутатської групи в Києві з 16 по 19 грудня минулого року до Дня Миколая проходив благодійний фестиваль «Берег надії — крок до зірок». У ньому взяли участь 326 дітей-сиріт — талановитих вихованців 47 шкіл-інтернатів та дитячих будинків з усієї України. В рамках цього заходу в національному палаці «Україна» відбувся святковий концерт, а у приміщенні Верховної Ради пройшли дитячі парламентські слухання «Права дитини: гарантії та реалії».
Тому, на нашу думку, важливе значення має освітня робота фахівців дорадчої служби. Зокрема з проблем екології, інформування про місію ООН в Україні, перспективи розвитку партнерства з НАТО, плюси й мінуси вступу нашої держави до Світової організацію торгівлі та багатьох інших напрямів зовнішньоекономічної діяльності.
Власне, йдеться про створення нової системи передавання знань та інформації в аграрному секторі. І цю місію має виконати наша наука спільно з аграрною дорадчою службою.
Інтерв’ю взяв Михайло СВОЯЧЕНКО.
