Микола Харитончук: Після перегляду адміністративно-територіального поділу Києва Шевченківський район став одним з найбільших у столиці. Його очолив досвідчений організатор Микола Харитончук. А як відбилися ці зміни в житті району? Чи принесли вони добрі результати? З цими запитаннями ми звернулися до Миколи Васильовича.
— Як писав поет, велике бачиться на відстані, —сказав він. — Минуло вже достатньо часу після цих змін, щоб переконатися: вони принесли користь. Яким був Старокиївський район? Маленький за територією, фактично без промислових підприємств... А тепер Шевченківський має 236 тисяч мешканців, декілька відомих на всю Україну підприємств, 52 школи, 22 лікарні. Справді, є де розвернутися ініціативі кожного працівника райдержадміністрації. А візитною карткою Києва район залишається. Бо це центр столиці. Це культурна й історична спадщина міста, високий інтелектуальний потенціал.
Чи важко керувати таким великим районом? З сильною командою, за правильного розподілу обов’язків кожного управління, тісних зв’язків з керівниками промислових підприємств, культурних і духовних центрів працювати не важче, ніж раніше. Знаєте, колись на цій території сходилися три райони, були три ідеології, три команди, три підходи до вирішення справ. А тепер єдиний підхід — до культури, благоустрою, людей.
Гадаю, ми зробили добру справу, коли зустрілися з мешканцями Нивок, Сирця, інших мікрорайонів. Ознайомилися з конкретними проблемами, побажаннями людей. Тепер склали єдину програму розвитку Шевченківського району, якою керуємося ми, управлінці, й усі, хто живе в ньому.
Працювати стало не важче й тому, що нам активно допомагають у праці депутати Київської міської ради, депутати нашого району. Ми з ними радимося, обговорюємо не тільки перспективу, а й щоденні справи, конкретні проблеми. Колектив районної держадміністрації, депутати — це команда, яка прийшла працювати, робити добро людям. Відчуваємо й довіру людей, і їхнє прагнення зробити район ще красивішим, охайнішим, затишнішим.
— Історичні місця, велика кількість вузів, театрів, наукових установ і промислових велетів. Як поєднати в управлінні ці надто різні сфери?
— Так, Золоті ворота, Софія Київська, Михайлівський Золотоверхий собор, Хрещатик, майдан Незалежності — це історична гордість не тільки киян, а всього нашого народу. І 72 підприємства. Досить назвати завод Артема, інші гіганти індустрії. Це все — Київ. Це люди. Заради них ми живемо й працюємо, їхні інтереси відстоюємо. Ось вам і все поєднання, ключ до роботи кожного управлінця. Район ні в якому разі не можна ділити. Навіть умовно. Сьогодні ми живемо за принципом: район без околиць. Якщо святкуємо Новий рік, то запалюємо ялинки не лише на майдані Незалежності, а й на Сирці, Татарці, в кожному мікрорайоні. Так само розв’язуємо й комунальні, транспортні проблеми.
— Чи є у вас «лежачі» підприємства?
— Немає, але нас турбує, що не всі нині діють на повну силу. Наша біда — затоварення продукції на складах. Якщо немає руху товарів, немає й живих грошей. А це заробітна плата, пенсії і все інше. Тому нині працюємо з кожним керівником підприємства, щоб вийти на ходову, як кажуть, продукцію, допомогти знайти ринки збуту. Тобто сповна використати виробничий потенціал кожного заводу чи фабрики.
— Відома ваша здатність, Миколо Васильовичу, розв’язувати соціальні проблеми. Слава про бази оздоровлення дітей у Карпатах і на півдні уже пішла Україною.
— Соціальні питання — то моє життя. У районі 62 тисячі ветеранів війни та праці. Дехто каже: так складно їх утримувати. А я відповідаю: слава Богу, що їх стільки в районі. Адже це мудрі, поважні люди з великим життєвим досвідом. Маємо більше залучати їх до розбудови району, до патріотичного виховання. Розробляємо програму, щоб їм жилося легше, щоб був у них хліб і до хліба. Для оздоровлення облаштували будинок відпочинку в Ірпіні, будуємо такі в Лютежі.
А хто, як не ми, маємо подбати і про дітей, щоб росли вони розумними й здоровими. Взяли в оренду дві чудові бази в Іршаві на Закарпатті. Тепер ось з’явилася можливість надати дітям санаторії у Феодосії, Одесі.
— А скільки малечі оздоровили минулого року?
— 13 тисяч. Це половина з тих, що в районі. А хочемо, щоб кожна без винятку дитина мала влітку повноцінний відпочинок. І така можливість є. Наш центральний район має бути зразковим.
