Брудні технології операції «Чисті руки»
...Днями мені вдалося зустрітися з Дмитром Овчаренком та Євгеном Таранцем — співробітниками 7-ї роти полку ДПС УДАІ ГУ МВС України в Київській області, котрі торік звільнилися «за власним бажанням». Так свідчило формулювання «добровільно» написаних ними рапортів у зв’язку з досить дивними подіями, що сталися з ними після зустрічі з колегами з Вінниці, направленими Департаментом ДАІ МВС України для виявлення в лавах обласних «даішників» хабарників та інших перевертнів. Їх просто підставили свої — зухвало, безсоромно і практично незаконно.
Хлопці попросили змінити імена та прізвища — і так знеславлені на весь район, фактично на рівному місці, ні за що. Бо повірили не їм, напарникам, які мають на своєму рахунку за 10 років бездоганної служби безліч затримань небезпечних злочинців і сутичок з бандитами. Повірили нашвидкуруч зліпленим депешам «крисятників», котрі зухвало підкинули до салона патрульки 20-гривенну купюру, представлену згодом як такий собі доказ хабарництва...
Отож прохання хлопців ми виконали і «світити» їх не будемо. Все-таки те, що сталося, шокувало їх, ніхто так не зміг їм наплювати в душу, як ці буркотливі лейтенанти. Печать ця (а вони потомствені міліціонери) ляже незмивною плямою на їхнє минуле. На їхніх дружин і дітей, які разом пережили стрес і разом починають нове життя без міліцейських тривог, без пронизливого вітру на узбіччі та образи, що невідомо звідки взялася, за своє поламане життя, за свою країну...
... Але від публікації їх розповідей ми не відмовимося — надто вже жваво взялися за столичну область функціонери з оного департаменту. Починаючи з минулого року, майже два десятки «даішників» Київщини з їх допомогою опинилися на «гражданці». Ще б пак, навіщо шукати «показники» десь у Луганську чи Донецьку, коли достатньо виїхати за межі Києва. І чинити сваволю...
...Стиль роботи декого з працівників Департаменту ДАІ МВС України, м’яко кажучи, не зовсім правильний, зазначають оповідачі. Ось, наприклад, здійснюють вони оперативну розробку, коли інспектор ДПС має взяти гроші (хабара). Але це ще не означає, що перевіряльник мусить дати візаві хабара і провокувати його на злочин. У розпорядженні не вказано, що останні є закамуфльованими хабародавцями з особливим правом безкарної підстави колег. Якби співробітник ДПС відкрито вимагав гроші за утрясання якогось порушення і цей прикрий факт було б зафіксовано в присутності понятих слідчо-оперативною групою, питань нема. В такому разі правоохоронець «горить» на запропонованій десятці гривень цілком законно. Після порушення кримінальної справи (КС). Але КС аж ніяк не входить у плани перевіряльників...
Що ж роблять охоронці моралі та честі мундира, які вважають себе такими собі санітарами доріг? Документують ті свої не зовсім чесні прийоми лише з допомогою диктофона і все, крапка. Ні тобі несподіваної появи свідків, ні оперативної групи — операція «Чисті руки», що зовні ставить перед собою благородну мету позбутися перевертнів у погонах, у нашому випадку перетворилася на брудну гру в «підлянку» та гонитву за показниками.
Панове «чистильники», захоплені радістю «кинути» свого-таки співбрата мента, не можуть спромогтися навіть ознайомити бідолашних з диктофонними записами або іншими «зібраними» матеріалами. Їм достатньо побачити на обличчі інспектора переляк і подив, щоб винести остаточний і безповоротний вердикт: «хабарник». Аргументи щодо законності цих дій викликають непідробне обурення заповзятих, які «звільняють» на місці будь-кого, хто попався на вудочку залітних гостей з Департаменту ДАІ МВС.
«Чистильники» роблять усе можливе, щоб інспектор не зміг передати інформацію своїм і керівництву про те, що в нього перебуває перевірка і під який монастир його намагаються підвести. Були випадки, коли вони тупо хапали за руку і виривали радіостанцію, погрожували розбірками «на самій горі». Головне завдання уповноважених — самим наразитися на жест «даішника», який зупиняє, під будь-яким приводом дати гроші або просто залишити їх у патрульній машині, навіть кинути пожмакану купюру через прочинене вікно до службового автомобіля наряду ДПС. А потім швидко втекти до Києва з переможними реляціями. Звісно, для цього їм потрібно порушити ПДР — чого б ото, скажіть, будь ласка, на них звернули б увагу. І хлопчики ці нерідко плетуть такі кренделі, що помилка веденого з-поміж «крисятників» може призвести до тяжких наслідків і навіть безневинних жертв. Але муки совісті — не привід для смутку і тривалих роздумів, коли бачиш черговий об’єкт «зачищення» на дорогах. Євген Таранець розповідає, як в одному із сіл Яготинського району, де весь шлях і так у хрестах через високу аварійність (практично кожен п’ятий померлий тут — жертва ДТП), перевіряльники літали на своїх авто, вдавлюючи акселератор щосили до полика, видно, бензину казенного геть не шкода було. Не доведи, Господи, на їхньому шляху опинилася б дитина чи немічна стара людина...
Після напучень і розборок без свідків перевірка безсовісно пропонувала тим, хто провинився, написати пояснювальні записки. Ліниво так, особливо не напружуючи — напишуть «хабарники» їх чи ні, результат відомий заздалегідь: звільнення протягом 24 годин. Власне «розслідування» посланці департаменту вже здійснювали в конторі, штампуючи доноси на колег, які «попалися», за вже завченим шаблоном, щоб «підозрювані» та їх керівництво не заважали на місці «пригоди» графоманити.
Невже панове керівники, котрі вирішили загребти жар чужими руками, сподівалися у такий спосіб піднести імідж міліції, ДАІ. Невже ці лейтенанти із сусідніх областей, проінструктовані ними, не відчували, що ця ідея — цілковита маячня і їм колись доведеться зіткнутися з подібним до себе ставленням? Яблуко такого «чистилища» (наші читачі з великим життєвим досвідом підтвердять) не далеко впало від іще не викорчуваного на тілі нашої історії пня яблуні енкавеесівських розстрілів і розборок «на трьох». Вітри, що нагадують часи репресій, можуть здути з наших доріг останніх із числа тих «даішників», хто чесно несе службу за сущі копійки...
...Хотілося б нагадати декому із заповзятих, хто мало цікавиться законами і життям на зоні, статтю 370-ту КК України. У ній ідеться, що «Провокація хабара, тобто свідоме створення посадовою особою обставин та умов, що передбачають пропозицію або отримання хабара, щоб потім викрити того, хто дав чи отримав хабара» карається обмеженням волі на термін до п’яти років або позбавленням волі на термін від двох до п’яти років. Те саме діяння, скоєне правоохоронцем, карається позбавленням волі на термін від трьох до семи років. Це так, про всяк випадок... Бо і в «перевіряльників» є і сім’ї, і діти. Вони тоді про це не думали, заповзято виконуючи жахливе замовлення. Тепер доведеться замислитися...
