Мандрівників Волинського Полісся не дивує багатство інтригуючих назв сіл і річок краю на зразок Звірів, Тур, Видричі, Карасин, Сомин, Плотичне. Однак багатьох лякає, що від скарбів прадавньої природи де-не-де зосталися хіба що назви. Особливо це помітно там, де свого часу прокотилася меліорація унікальних тутешніх боліт. Упродовж двадцяти років — з 50-х по 70-ті минулого століття — на Волині осушили близько двох мільйонів гектарів трясовини. За часів незалежної України постало питання про збереження неповторного ландшафту волинських боліт. Нині почав спинатися на ноги перший у краї Черемський природний заповідник площею майже три тисячі гектарів, що через віки залишився первісною поліською перлиною.
Унікальність цієї місцевини у лісистому Маневицькому районі саме в тутешніх тягучих трясовинах, що є типовим зразком поліського верхового болота. На щастя, сюди не дісталася меліоративна техніка. А тому заповідник — один із небагатьох місць, де досі клекоче чорний лелека і сірий журавель, угукають пугачі, полює за рибою рідкісна скопа, витанцьовують тетеруки. У соснових борах токують глухарі, яких зосталося в державі не більше кількох тисяч. Водяться й куниці, горностаї та норки, річкові видри й борсуки. В цьому звіриному Едемі бродять велетні-лосі і навіть рись.
У заповіднику надзвичайно багата і флора. У болотах росте чотири види рідкісних рослин, занесених до Червоної книги. Тут виграють ранковою росою лісові лілії, зозулині черевички і зозулині сльози, болотяна шейхцерія, щитолисник, дрібнолиста журавлина, булатка, карликова береза.
Цей острівець дикої природи славиться ще й казковою таємничістю. Мешканці навколишніх сіл розповідають про химерні істоти, які відлякують звірину й комах від деяких місць. Подейкують, тутешні мальовничі озера Черемське і Редичі повняться лоскотливими мавками і старезними водяниками. Не кожен сміливець наважиться блукати серед тягучих трясовин. Бо необережний крок мандрівника обернеться лихом. Щоправда, мало кому з селян спаде на думку блукати цими хащами. Адже у заповіднику заборонено збирати ягоди, гриби і лікарські рослини, сінокосити, не кажучи про вирубку ліса і полювання. За дотриманням цих правил стежать вартові заповідника на чолі зі Степаном Пащуком. Вони патрулюють тутешні терени, прокладають протипожежні меліоративні канали, встановлюють попереджувальні знаки і шлагбауми, облаштовують лісові хижки для вартових.
Є задум організувати на базі заповідника глухариний розплідник, як це зробили в сусідньому Березинському заповіднику Білорусі. Поки що тут розробляють маршрути екологічних екскурсій. Тож незабаром кожен бажаючий зможе побувати у цій казці незайманої природи.
Волинська область.
