Фюрер Квіслінг і його дружини з... Харкова

Прізвище Квіслінг стало загальним ім’ям, бо з часів другої світової війни квіслінгами називають зрадників народів. Норвезький фюрер Відкун Квіслінг був головним пособником гітлерівців, які в квітні 1940 року окупували країну фіордів.

Коли армада німецьких кораблів висаджувала десант у бухті Осло, він увірвався зі своїми бойовиками у приміщення радіостанції країни і оголосив, що уряд Норвегії повалено. Запис тієї промови дотепер лунає в музеї Опору в стародавній фортеці Акерсхюс, де нацисти розстрілювали патріотів, а після війни було страчено і самого Квіслінга.

Король Норвегії Хокон відмовився співробітничати з окупантами. Він поїхав до Англії, звідки керував рухом Опору. А Квіслінг поспішив зайняти королівський палац в Осло, куди в’їхав разом зі своєю дружиною. Тоді її звали Марія Пасек, однак її справжнє ім’я та прізвище звучали дещо інакше — Мара Пасечникова.

На початку кар’єри Квіслінг займався шпигунством. Ще 1911 року він закінчив вищу військову школу Норвегії за спеціальністю «Росія», і незабаром його прийняли на роботу до генерального штабу. 1918 року, тобто в розпал революційних подій, він з’явився в Петрограді. Відкун був у званні капітана і виконував обов’язки військового аташе Норвегії.

Потім сфера його діяльності розширилася. 1922-го Квіслінг став помічником відомого норвезького полярника і лауреата Нобелівської премії Фрітьофа Нансена, який організував допомогу народам України та Поволжя, що голодували. Через кілька років він знову повернувся до Москви, де працював у норвезько-радянській фірмі «Онега Вуд».

Однак енергійний Відкун Квіслінг займався не лише шпигунством, дипломатією та роздаванням продуктів. Газета «Свенска дагбладет» писала, що він захоплювався грою на «чорній біржі», а, за словами норвезького історика Ханса Даля, Квіслінг був замішаний у гучному валютному скандалі з участю ділків Туреччини та Ірану. Кажуть, що ще він приклав руку до скуповування золота, коштовностей, антикварних меблів та дорогих картин.

Але повернімося в 1922 рік. Працюючи у Харкові, Квіслінг примітив у місії Нансена симпатичну секретарку Олександру Вороніну, котра ефектно вдягалася, й почав до неї залицятися. Норвежцю було 37, а дівчині — всього 17, але Відкун зачарував Сашу. Незабаром вони одружилися, після чого Вороніна отримала норвезьке громадянство. Він возив її на батьківщину, де знайомив з родичами, а на одному з прийомів навіть зумів представити королю. Але вдача через деякий час залишила Сашу.

Якось Квіслінг раптом оголосив дружині: «Люба, я хочу з тобою розлучитися». Чому? Відкун посилався на те, що він, мовляв, старий для неї. Але приховав, що вже місяць тому знайшов собі іншу дружину. Саша поїхала до Парижа і зупинилася в одному із пансіонатів. І ось там несподівано з’явилася її подруга по Харкову Мара Пасечникова. Вона була студенткою економічного інституту і теж підробляла в місії Нансена. Лише тоді Олександра Вороніна дізналася, що Мара — нова дружина Відкуна.

Квіслінг хотів було оформити розлучення з Сашею в консульстві Норвегії в Парижі, але там відмовилися це робити, тільки змінили ім’я та прізвище нової дружини. Так вона стала Марією Пасек.

Квіслінг міняв не тільки дружин, а й політичних ідолів. Навіть коли був на службі у генштабі, Відкун не приховував, що симпатизував більшовикам. У своїх писаннях він піддавав критиці Сталіна за те, що той діяв проти інтересів робітничого руху. Але потім Квіслінг «зробив вольт». Коли отримав чин майора і його призначили міністром оборони Норвегії, в нього були вже нові ідоли — нацисти на чолі з Гітлером. Він узявся за створення нацистської партії Норвегії. Марія була поруч.

У грудні 1939 року Квіслінг зустрічався з Гітлером у Берліні і страшенно зрадів, коли фюрер після 20 хвилин розмірковувань про мир заявив, що віддасть наказ своїм генералам скласти план захоплення Норвегії. — Пане рейхсканцлере, чи правильно я зрозумів, що ви нам допоможете!? — вигукнув від захвату Відкун. — Так, звісно, ми це зробимо, — пообіцяв Гітлер.

Що було далі — відомо. Після перемоги над фашистами, Квіслінга заарештували, засудили і розстріляли. Це було 24 жовтня 1945 року. Суд Норвегії визнав його винним у зраді та злочинах проти народу. Так закінчилося життя норвезького фюрера, шпигуна і двоєженця.

Марія надовго пережила Квіслінга. Вона дуже боялася помсти норвезьких бійців Опору, тому більш ніж на 30 років ув’язнила себе в міській квартирі чоловіка. Так, влада Норвегії виявила гуманізм і зберегла цю квартиру за Марією. Вона не виходила на вулицю і ні з ким, окрім хатньої робітниці, не зустрічалася. Багато хто з норвежців почав забувати про дружину Квіслінга. Але 1973 року гучно пролунав матеріал канадського журналіста Роя Лейтнера, якому вдалося-таки взяти інтерв’ю в Марії. Ніхто йому не хотів казати, де вона живе в Осло. Однак цей пробивний хлопець відправився до відділу соціального забезпечення і там з’ясував, що хотів. Певна річ, Марія намагалася обілити свого чоловіка. Ось що вона, зокрема, казала: «Відкуну не дали зайняти те місце в історії, якого він заслуговує. Він не зрадник і не міг бути ним, адже він був гуманістом. У 20-х роках рятував людей, які голодували, працював правою рукою Нансена»...

Нині ми знаємо, чим займався Квіслінг у місії Нансена. А Марія ще розповіла, що виросла в набожній дворянській родині в Харкові і що її мати вважалася справжньою красунею. «Це вона виховала мене так, що я змогла перенести весь тягар цих складних років». Після того інтерв’ю Пасек-Квіслінг продовжувала жити в ув’язненні, хоча злегка стала сміливішою і до смерті хотіла випустити у світ книжку «Щоденник та інші записки, що залишилися». Марія померла 1980 року.

 

Осло.