На дванадцятому році незалежності ми не маємо конституційного гімну держави з музикою і словами. У статті 20 Конституції України зазначається: «Державний Гімн України — національний гімн на музику Михайла Вербицького». А оскільки в цій статті не йдеться про слова, хоча музика була написана на відомий поетичний твір Павла Чубинського «Ще не вмерла України...», це викликало бажання в багатьох патріотів і непатріотів внести свою лепту у творення гімну України.
На засіданні Комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, де розглядалися нові проекти про Державний гімн, цього разу внесені народними депутатами Володимиром Лещенком та Левком Лук’яненком, член комітету Іван Плющ зауважив, що відповідно до конституційних вимог було створено Державну комісію з підготовки та проведення конкурсу на кращий текст Державного Гімну України. Було розглянуто 784 тексти, але жоден з них не витримав критики, щоб стати основою гімну. Частина авторів пропонувала відмовитися від музики Михайла Вербицького, поезії Павла Чубинського і почати з чистого аркуша, що суперечить Конституції. Інша частина авторів закликала взяти приклад з Росії: використати музику авторського колективу під керівництвом Антона Лебединця, тобто мелодію гімну Української РСР, а слова написати нові. І, нарешті, чимало авторів вважали справедливим затвердити як гімн історичну пісню «Ще не вмерла Україна» з певними змінами в тексті.
Президент України також вніс на розгляд Верховної Ради проект закону про Державний Гімн України і просив розглянути його як невідкладний. Оскільки конституційний Гімн України звучить на музику М. Вербицького, то його словами Президент пропонує текст лише першого куплету та приспіву твору Чубинського «Ще не вмерла України...»:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Цей законопроект комітет рекомендує Верховній Раді розглянути в першому читанні та прийняти його в цілому, як Закон, конституційною більшістю парламенту.
