Упереддень нового року Україна одержала унікальний подарунок: у серії видань національного проекту «Золоті імена України» вийшов у світ меморіальний альманах у двох томах під назвою «Народжені Україною». Це фундаментальне видання — літопис історії України в іменах, літопис слави нашої землі. Його сторінки — близько тисячі імен наших співвітчизників різних національностей — державотворців, політиків, полководців, учених, освітян, письменників, митців, чия праця — в Україні чи поза нею — слугувала становленню української державності, розвою освіти, науки, культури України. Це імена й тих, хто, відірваний від Батьківщини, збагатив своєю працею і талантом наукові, культурні, мистецькі набутки інших країн. Не тільки літопис, не тільки пам'ятник — ця книга є неспростовним документом, що засвідчує невмирущість духовності українства.
Альманах виводить славетні імена України не тільки на терени материзни чи діаспорного українства, а й на простори російськомовного та англомовного світу — він промовляє до читача українською, російською та англійською мовами.
Українці повинні знати свою історію й тих, хто її творив. Те, що тираж Золотої книги нашого народу завдяки меценатам буде передано безоплатно бібліотекам шкільним, районним, міським, обласним, бібліотекам і фондам освітніх, культурних і наукових закладів України, осередкам української діаспори за кордоном, є акцією не менш вагомою і благородною, ніж сам факт створення і виходу.
Світ має знати про Україну — і альманах «Народжені Україною» сприятиме утвердженню гідного її іміджу. Видання буде презентовано керівникам держав, урядів, парламентів. Його одержать дипломатичні установи України за кордоном і дипломатичні установи іноземних держав в Україні, представництва світових і європейських інституцій в Україні.
Співзасновниками цього проекту є Міжнародна благодійна організація «Фонд суспільного визнання», Всеукраїнський благодійний фонд «Професіонал», Національна академія наук України, Товариство «Україна — Світ». Видавець — компанія «ЄВРОІМІДЖ».
Голова організаційного комітету національного проекту «Золоті імена України» — Леонід Кравчук, голова редакційної ради — Іван Курас, голова генеральної дирекції — Пилип Лисак, керівник проекту — Кирило Товстопльот, головний редактор — Оксана Онопрієнко.
Можна без перебільшення сказати, що участь у творенні меморіального альманаху брала вся Україна: упорядкований він на підставі рекомендацій і матеріалів, наданих установами та організаціями — від академій до місцевих рад усіх областей України (що з вдячністю відзначає організаційний комітет проекту безпосередньо у виданні).
На жаль, газетні шпальти не можуть вмістити імена благодійників — осіб, організацій, завдяки фінансовій підтримці яких здійснено видання. Вони всі — і це не один десяток сторінок! — шанобливо названі в альманасі. На його сторінках — імена авторів статей (близько 200 прізвищ), видавничих працівників — редакторів, дизайнерів, коректорів. І хай кожного з причетних до цього величного видання гріє думка: минатимуть роки і століття, та неперебутньою буде вдячність України творцям її Золотої книги.
Глибиннішу і більш символічну назву для унікального національного проекту «Золоті імена України» годі було дібрати: могутність і цінність золота — металу й символу — в часі й просторі непереборні.
В альманасі-меморіалі сусідують Нестор Махно, Симон Петлюра, Павло Скоропадський не як протиборці, а як особистості, що творили українську історію. Достеменно, місце на цвинтарі можна купити, в історії — ні за гроші, ні компромісом не купиш. Можна тільки уявити, яким виваженим і ґрунтовним мав бути підхід до оцінки особистостей членами редакційної ради проекту перед лицем суспільства, де руйнують пам'ятник Степану Бандері, де збиткуються над пам'яттю В’ячеслава Чорновіла. А редакційна рада — то люди різних політичних орієнтацій і далеко не однакових поглядів: Микола Азаров, Юрій Богуцький, Леонід Губерський, Іван Дзюба, Іван Драч, Аркадій Жуковський, Микола Жулинський, Ярослав Ісаєвич, Василь Кремень, Іван Курас, Володимир Литвин, Василь Маркусь, Віктор Медведчук, Павло Мовчан, Олексій Онищенко, Борис Патон, Микола Плав'юк, Володимир Семиноженко, Віктор Скопенко, Валерій Смолій. Та в оцінці української історії, у повазі до неї вони показали себе як однодумці — попри партійну належність або особистісне.
З однаковою шанобою і вдячністю представляє пам'ятна книга кожну історичну особистість — пов'язана вона з Україною родовими коренями чи діяльністю на її благо і звеличення у світі. Бо однаково можемо пишатися тим, що народилися, жили і творили в Україні з діда-прадіда українці Платон і Георгій Майбороди — як і тим, що Анна Ахматова, коренями і народженням з України, стала класиком російської літератури. Не українці за національністю — великий офтальмолог Володимир Філатов, авіаконструктор Олег Антонов, всесвітньо відомий Євген Патон — піднесли славу нашої науки як українські вчені.
Переплетіння доль національних, людських, творчих з долями держав постає зі сторінок книги про народжених Україною, відкриваючи багато незнаного і гідного подиву, шаноби, вдячності. І гордості — за незглибиму силу нашої землі, що наснажує впродовж століть покоління.
Ця книга небагатослівна, хоча й не сухо енциклопедична. У ній немає пафосу. Є виважене, достовірне слово — і авторів статей, і тих, про кого йдеться у виданні. Є повага і гідність. Є щирість. Тому й читаєш її — не як довідник, а як захоплюючий твір, у якому не можна пропустити жодної сторінки. Бо кожне ім'я в ній — на вагу золота.
Золота книга України вічна, як вічна Україна. У вселенській плинності часу невідворотно збільшуватиметься і кількість сторінок у ній. Ставатимуть і ставатимуть на її сторінки і ті, що ще йдуть з позаминулих і минулих століть — бо не в змозі перші випуски увібрати всіх достойних — і ті, чиїм життям були осяяні й наші дні.
Прийде з сімнадцятого століття Олександр Кроковський — «великий отець серед архімандритів чудотворного неба Печерського», як його називали сучасники, філософ — «один з незрівнянних ... світочів», письменник, меценат і ректор Києво-Могилянської академії, завдяки якому в академії було відновлено самоврядування і право приймати на навчання дітей усіх станів з України, Росії «и иных стран приходящих», виховну діяльність якого вважали «чудотворними й божественними основами». Прийде Микола Миколайович Гришко — український генетик, автор першого вітчизняного підручника «Курс загальної генетики» (1933), вчений, іменем якого названо його творіння — Центральний ботанічний сад НАНУ. Освітить сторінки пам'ятної книги ім'я вченого, що набуло слави ще за життя його власника і увічнилося в назві одного з провідних наукових закладів України — Інституту проблем матеріалознавства — Івана Микитовича Францевича. Озвуться піснями, що сьогодні вже стали народними, імена їхніх авторів. Чуєте? «Хата моя, біла хата»... , «Мамина вишня...»... , «А льон цвіте синьо-синьо...». Стане, як на п'єдестал, пам'ять про тих, хто тільки-но пішов у вічність: великого росіянина, знаного світом українського вченого Миколу Михайловича Амосова, для якого Україна стала матір'ю; великого українця, мецената духовності Михайла Степановича Забоченя, чиє життя відбулося в Росії, та знаннями своїми, творчими набутками до останнього подиху живив він з діаспори історично-культурну спадщину України...
Гортаючи золоті сторінки, часом шукаєш чиєсь світле ім'я з сьогодення, забуваючи, що при кожному імені тут дві дати — народження і смерті. І, похопившись, радієш з того, що його немає у цьому величному пам'ятному списку, що золоті люди нашої доби живуть і творять історію, славу своєї землі.
Воістину, Україна багата — людьми, духом, духовністю — була, є і буде.
Слава Україні!
Лариса ВЕРЬОВКА, член Національної спілки журналістів України, лауреат Міжнародної премії імені Володимира Винниченка.
