«Если б бабой не была, я бы в армию пошла...» — хвацько співають у «бойовому» кліпі напівоголені дівчата одного з російських поп-гуртів. Сидячи верхи на гарматі чи сексуально рухаючись палубою військового корабля, співачки не тільки сприяють підвищенню бойового духу солдатів російської армії, а й позитивно впливають на морально-патріотичне виховання (у сучасному контексті) захисників сусідньої держави. Втім, і нашої теж, бо ефірний простір у нас поки що не має кордонів.
Звичайно, таку «агітку» військові вихователі (вони ж у минулому —політкерівники) назвали б огидною. І якщо слова пісні не суперечать моральним критеріям виховання «справжніх чоловіків», то зовнішній вигляд і невимушена поведінка виконавців шокувала б навіть найзагартованішого в боях генерала похилого віку... І все ж сусіди в такий спосіб додумалися створювати імідж власної оборонної структури не старими методами на кшталт «Ти записався добровольцем?», а сучасними засобами музики, відео, жіночої вроди і тих «культів», що проповідує сучасна молодь. Це добрий приклад втілення у життя права громадянина на інформацію про неминуче виконання свого громадянського обов’язку...
В Україні останнім часом також з’явилися деякі відеоматеріали, на яких місцеві поп-зірки, вбравшись у камуфляж, бігають разом із солдатами, стріляють та відпочивають у казармах. Це один з елементів сучасної рекламної кампанії, що потребують наші Збройні Сили. Їм допомагають (до речі, важко вирішити, хто кому) військкомати, де віднедавна створено спеціальні посади, так би мовити, армійських менеджерів з реклами. Проте був би товар якісний...
Але поки що армійці розмірковують над тим, як підвищити свідомість призовної молоді, повернути престиж професії військового, а головне — де взяти на це гроші. Точніше, як отримати від держави стовідсоткового фінансування своїх нагальних потреб.
Доки триває дискусія, потенційні новобранці ховаються хто куди може. Щоправда, з кожним роком знижується активність цього процесу, бо чисельність армії зменшується, а всіляких пільг та відстрочок стає більше.
Утім, запевнення керівництва Збройних Сил України про те, що в армії все гаразд, не розвіють жах пересічного юнака та його батьків перед цією «державою в державі», доки працюватиме «народне радіо», що повідомлятиме про справжній стан справ за зачиненими дверима оборонного бункера.
Звісно, армія лише віддзеркалює всі проблеми та негаразди нашого соціуму. Це так. Та вона ще збільшує й акумулює до найвищої концентрованості людську ворожість, жорстокість, образливість. Армія — це не тільки школа мужності, а й, по-перше, школа виживання в суцільному екстримі протягом тривалого часу і вдень і вночі. І там негласними законами не заведено скаржитися командирові на своїх старших товаришів, а прийнято самому відстоювати свої права на спокій у годину відбою, на повноцінний солдатський обід, на посилку з дому, на власну думку.
На жаль, більшість наших громадян не має власних адвокатів. А шкода. Було б дуже непогано служити в армії, маючи в себе на службі професіонала, який захищав би ваші законні права людини, поки ви виконуєте свій солдатський обов’язок перед державою.
