Інтригуючі і несподівані штрихи-доповнення до біографій деяких народних депутатів України
У кожного народного депутата України своя біографія, свій шлях у парламент. Водночас прізвища частини з них —додаткова інтригуюча і несподівана інформація про їхнє походження, родове коріння. Часом у звичному йменні закодована тисячолітня історія його носія. Пропоную увазі читачів результати моїх кількамісячних дослідів-пошуків. Зрозуміло, нижченаведене — це не абсолютні істини, а лише версії походження окремих прізвищ.
Аніщук Володимир Васильович. У тюркських мовах «ана» означає «мати», «годувальниця», «ані» — «бути таким». Можливо, Аніщук означає «син матері».
Бабурін Олексій Васильович. У давнину в тюрків батька називали «баба». «Урінді» означає «росток», «паросток». Отже, Бабурін — буквально «син батька», «нащадок».
Байсаров Леонід Володимирович. Прізвище тюркського походження, складається з двох частин — «байи» (багатіти, приходити, зваблювати) та «сар» (коршак, сила), «сара» (мужній, справжній, чистий). Отже, Байсаров — це буквально «багатий коршак», «богатир».
Бахтєєва Тетяна Дмитрівна. Теж прізвище тюркського походження. «Бахт» означає «щастя». Отже, Бахтєєва — «щаслива».
Бойко Володимир Семенович, Бойко Віктор Олексійович, Бойко Юрій Анатолійович. Староукраїнське прізвище, яке походить від слов’янського автохтонного імені на зразок Боїслав, Боїмир (його основа — корінь «бой» («битва, побиття»). У деяких діалектах «бойко» трактується як «забіяка».
Буйко Георгій Володимирович. У давній тюркській мові «буйа» розшифровується як «трава», «берег». Етимологію прізвища предка можна трактувати як «безбатченко» — «син трави», «син берега».
Гадяцький Леонід Миколайович. Прізвище має дві версії походження. За першою воно означає, що предок був вихідцем з Гадяча. За другою — пов’язує носія прізвища з гадяцьким полковником у 1678—1687 роках Михайлом Васильовичем Гадяцьким, племінником гетьмана Івана Самойловича (опозиціонером гетьмана Івана Мазепи).
Гмиря Сергій Петрович. Одне із значень слова «гмира» — людина, яка не йме нічому віри, завжди сумнівається, роздумує, хоче дошукатися до істини. Діалектне «гмирати» означає шкребти, ритися, колупатися, порпатися, роздумувати.
Гудима Олександр Миколайович. Діалектне слово «гудим» означає «той, хто гуде». А прізвище, вірогідно, утворене від слов’янського автохтонного імені Гудимир.
Деркач Леонід Васильович. Поява прізвища має кілька версій. За першою, таке прізвисько отримав предок за назвою птаха. В. Ястребов, досліджуючи етнографічні матеріали на Херсонщині, зробив висновок, що так називали людей низького зросту. М. Сумцов запропонував два свої тлумачення:1) таке прізвисько отримували селяни, які у дитинстві ловили деркачів; 2) так називали людей, які заїкалися.
Драч Іван Федорович. Діалектне слово «драч» означає робітника, який розпилює колоди. Також у давнину драчами називали забіяк, тих, хто затіває бійку.
Зінченко Олександр Олексійович. Прізвище походить від імені Зінько, Зіновій. Цікаву версію щодо появи назви роду подав у 1917 році відомий історик Вадим Модзалевський. У його студії «Нові відомості про родину Многогрішних» повідомляється, що гетьман Д. Многогрішний, якого у 1672 році заслали до Сибіру, мав трьох братів — Василя (чернігівський полковник), Саву (стародубський полковник) та Зіновія. Останній «за цілость добра посполитого щире ставаючи, своєю запечатовав кровю», загинув у боях за Гетьманщину. Разом з гетьманом репресували усю родину Многогрішних. Потрапив до Сибіру і син Зіновія Михайло. А менших дітей З. Многогрішного та його дружину було помилувано. Як зауважив В. Модзалевський, «ті родичі, що не розділили трагічної долі гетьмана й залишилися жити на Вкраїні, змінили своє прізвище на інше». Менший син Зиновія Василь став називатися Зінченком. Він здобув старшинський уряд городового отамана у Понорниці (Коропський район Чернігівської обл.) лише за гетьманства Івана Мазепи. Діти В. Зінченка теж вже називалися Зінченками.
(Далі буде.)
