Якій бути російській мові-2

«Бросается в глаза предвзятое искажение истины и вымыслы о якобы умышленном выживании из обращения на Украине русского языка. Депутат должен быть сторонником правды и заботиться о единстве и сплоченности всех национальностей в Украине, однако у автора такой мысли не прослеживается. Всем известно, что в Украине никаких запретов, ограничений, нападок на язык русского населения нет. На государственном содержании десятки тысяч русских школ, 16 русских театров, и в печати, и в эфире господствует русский язык. Все это изобличает автора, который пишет, что в Украине русский стал языком улиц и кухонь.

Киев».

«До чого призиває автор статті: знову забути, відкинути українську мову? Російська й так домінує повсюди: в книгах, газетах, спілкуванні. Та й за переписом 2001 року кожен десятий українець вважає рідною російську мову. Я не проти російської, це шанована мова, і її треба знати. Але в даний час, коли Україна та її мова тільки почали відроджуватися, визнавати російську другою державною не слід.

Коростень Житомирської області».

«Прочитав статтю Л. Грача, і стало гірко на душі. Бо все, про що він пише, навпаки, стосується української мови. Запитайте в простих громадян Криму: хто, де і коли їм забороняв учитися, читати або розмовляти російською? В школах, вузах та й просто на вулицях, всі говорять російською. Газети, радіо, телебачення теж російськомовні.

Чому кримський татарин депутат Чубаров виступає гарною українською мовою, а українець Грач — ні? Чому не заступився за свою гідність українця депутат Л. Грач, коли його товариш по партії з «Крымской правды» Бахарєв писав, що українців нема й бути не може, а наша мова — недорозвинуте російське «нарєчіє»?

Я жив і працював у Криму майже 50 років, добре знаю тамтешнє життя. Там і тепер живуть мої діти, онуки. Я не проти російської мови, бо чим більше знає людина, тим вона розумніша. Але є держава, є Конституція, де сказано, що державною мовою в Україні є українська.

с. Протопопівка Кіровоградської області».

«Прочитав статтю Л. Грача і аж просльозився. До чого дійшло: навіть удома нас примушують говорити українською мовою! А у Верховній Раді депутати змушені читати документи українською! А українські спортсмени ніяких мов і знати не хочуть — тільки українську. У всіх шоу, концертах — ні слова, ні пісні російською не почуєш! Що, у нас тільки українці живуть?!

А Шевченко? З’ясовується, він писав і говорив тільки російською мовою, вихваляв російських царів, а українські націоналісти переклали його «Кобзар» на українську. Шевченка втягнули в антиросійську боротьбу, він втік у Казахстан, записався в солдати і не хотів повертатися в Україну. І помер в Росії. Невдячні нащадки привезли його прах на Україну, щоб зробити з нього українського героя-мученика.

Львів».

«Я італієць з діда-прадіда, добре розумію і спілкуюся українською. На жаль, включаю телевізор, а всі програми — російською, ніби не було й нема України, а якась Малоросія. А в Запоріжжі не можу знайти української книжки, ніби це десь під Москвою.

А до Л. Грача у мене пропозиція: нехай напише щось на зразок «Російській бути — лише за умови наявності української у статусі державної» і подасть до московської Думи. Що він почує у відповідь?

Камінь-Каширський Волинської області».

«У статті Л. Грача все поставлено з ніг на голову. Ніби в Україні йде боротьба за знищення російської мови. Не знаю, звідки автор це бере, бо в житті якраз все навпаки. Варто в Дніпропетровську заговорити українською, на тебе витріщають очі, мовляв, звідки ти, що кажеш «на дебильном языке»? Нічого подібного щодо російської мови не чути від українців Сходу чи Заходу. А от знищення української мови реальне за нинішньої політики влади, боюся, що наші нащадки читатимуть Шевченка в перекладі. Уже тепер я в своєму містечку не можу купити «Літературну Україну», є лиш газети російською мовою. Я не русофоб, я вихований на російській літературі, у школі працював учителем російської мови і літератури...

Верхньодніпровськ, Дніпропетровщина».

«Надо же, Л. Грач не знает, на каком языке ему общаться с женой и друзьями!

Только подумать: ни поляки, ни австро-венгры, ни турки, ни российская империя не смогли в течение долгих столетий уничтожить украинский народ, его душу, язык, культуру, духовность. А тут такие выпады.

Не понимаю, почему его «естество» должно подавлять 75% украинского народа? Кстати, я тоже русскоязычная украинка. Но если бы я знала, что будут так манипулировать тем, что я хорошо владею русским языком, никогда не упоминала бы об этом в анкете переписи.

с. Гливашка Днепропетровской области».

«Статью поддерживаю всецело. Пренебрежение к русскому языку в Украине приняло повальный характер. Когда идешь по главной улице Днепропетровска, то ощущаешь, что идешь по туманным дорогам острова Великобритания. Всюду надписи на украинском и английском языках. Большое затруднение вызывает и документация по оплате за квартиру, написанная только на украинском. А что делается на железнодорожном вокзале? Многие пассажиры, плохо владеющие украинским, проявляют беспокойство, неуверенность, что правильно восприняли информацию о движении поездов.

Днепропетровск».

«Пише вам пенсіонер, який понад 30 років не мав права розмовляти рідною мовою, бо тоді дивилися б на мене як на когута, націоналіста. А я просто людина, яка любить свою Україну, і ставлення моє до людей, незалежно від національності, було і є поважним, бо всі ми люди.

Маркс казав: «Особа, що не володіє мовою народу, на землі якого мешкає, — гість або окупант, або раб цього окупанта». Тому в побуті можете спілкуватися так, як вам зручніше, але державна мова має бути лише українська.

Хочеться запитати: за якою ознакою ви готували законопроект щодо надання статусу офіційної мові російській? За тією, що в Україні живе 12 млн. росіян? Тоді чому в Росії другою офіційною мовою не вводять татарську? Адже за кількістю населення там на другому місці якраз татари?

Дніпропетровськ».

«Це розкол у вашій голові, а не в українському суспільстві, хоча ви, комуністи, і нагнітаєте ситуацію щоб розкол відбувся. Ви підготували законопроект про внесення змін до Конституції України, щоб зробити російську мову офіційною. Але чомусь ви не підготували такий законопроект на захист української мови. Я не проти того, що ви граєтеся в комуніста, але якби ви були таким комуністом, як Хвильовий, який у 20-х роках закликав «негайно покінчити з контрреволюційною ідеєю будувати в Україні російську культуру!»

Городенка,

Івано-Франківщина».

«Шановний Л. Грач переплутав назви мов, бо все, що він стверджує, — це ж про українську мову! Бо це вона й досі лишається мовою вулиць і кухонь. Це вона фактично не визнана владою, бо більшість державних мужів уживає її хіба що для протоколу. Залишімо на совісті Л. Грача його очевидні й приховані погрози на кшталт «агресії у відповідь». Чому російськомовний чиновник, волаючи на весь світ про «ущемление прав русскоязычного населения», демонстративно не хоче вивчити державну мову? Брак інтелекту чи щось інше? Л. Грач згадує свого друга, кримського татарина, й питає, якою мовою їм спілкуватися. Звичайно ж, російською, констатує він. Та хіба хтось проти? Але чому тільки такий варіант? Чи не тому лишень, що треба будь-що переконати: «альтернативи немає»? І чому громадянин іншої національності не може володіти українською мовою? Чому не взяти за приклад кримського татарина народного депутата Чубарова? Або відомого українського поета грузина Чілачаву? А десятки, сотні етнічних росіян, які справжню, а не декларовану пошану до українського народу виказують володінням мовою цього народу? Як було б добре, аби, як казав колись Іван Плющ, кошти, енергію та сили, що витрачаються на боротьбу за право не знати української мови, спрямувати на її вивчення!

смт Комінтернівське Одеської області».

«Чули і читали всяке, а такого ще не бачили, щоб депутат України, який називає себе українцем, став на груди мові держави, яка дає йому все для життя, та ще й якого! Пан Грач договорився до того, що Гоголь, Гребінка, Костомаров «вірою і правдою служили Росії». Спробували б не служити! Чому автор замовчав, що рукою Москви загнані на той світ мільйони українців? Смішно, що 2003-й — Рік Росії в Україні. Та Росія вже 350 років у нас! Чого ви, т. Грач, ні словом не обмовилися про сучасний геноцид української мови? У книгарнях української книжки не знайдете. Більшість газет — російські. Наша друкована продукція набагато дорожча за російську. А здається, має бути навпаки. Та тут політика одна: державна мова гасне за сприяння влади. Ви кажете, Україна зовсім молода держава? Почитайте Даля: «Московским наречием говорит самая небольшая часть народа, почти только в стенах Москвы». То хто від кого старший?

Новомиргород Кіровоградської області».

«Я вважаю, що двомовність в Українській державі призведе до міжнаціональної ворожнечі, до хаосу в документації і, врешті, до суперечок, яка мова «державніша». А це суспільне зло. Без нашої волі російська мова вже давно стала міжнародною, але не треба робити з неї агресора, а знати і поважати мову нації, яка створила твою державу.

Йосафат ГАРМАТЮК.

с. Чорнобаївка Херсонської області».

«Л. Грач, перебравшись до Києва, здивував нас, кримчан, і звідтіля. Здивував своїм рівнем мислення, а особливо цинічним перекручуванням історичних фактів. У своїй статті він наносить образу не лише дорослим українцям, а навіть школярам, котрі вже ознайомилися з історією московської імперії і трагічною долею України. Річ не в «нетерпимости к русскому языку» в Україні, як підступно, неправдиво пише автор. На терезах історії — порятунок української нації і нашої національної держави.

Феодосія».

«Зразу видно радянський стиль тов. Грача. Кругом слова, не підтверджені фактами. Для чого автор пише цю статтю? Люди ж не дурні, розбираються, яку мову зажимають, а яка у нас в державі торжествує. А наш генерал-губернатор Черномирдін казав: обов’язково виучу українську мову, а поки що говорить російською, каже: ви, українци — дремучий народ.

с. Прибужанка Миколаївської області».

«Якщо для Л. Грача і російська, і українська мови однаково рідні, то чому він так ревно захищає тільки одну з них — російську, яка вже й так, без державного статусу, є безпідставно панівною в Україні. Пригадайте, шановні панове, як видатний російський письменник І. Тургенєв казав: «Если бы я был украинцем, я бы свое личное безразличие к своей национальности счел бы за преступление. Я бы никогда не хотел быть русским».

Сокиряни Чернівецької області».

«Вкотре перечитав статтю Л. Грача й ніяк не прийду до тями від тяжкого враження. Особливо вразило, що високодостойний товариш Грач вважає себе за українця. На ваше запитання «якій бути російській мові?» відповім: вона розвиватиметься успішно, підтримувана Російською Федерацією і такими захисниками, як ви, Азаров, Смирнов та інші зневажаючі український народ та закони його держави. Стан, у якому українська мова в себе вдома — зневажена, занедбана й забута, російській мові не загрожує й ніколи не стане для неї реальністю. А тепер будьте великодушні й дайте відповідь на мої запитання: коли в Харкові буде змога придбати україномовну книгу, здобути повноцінну вищу освіту українською мовою?..

Не підбурюйте росіян України неправдивими аргументами, а тим більше росіян Росії, які не знають справжнього стану російської мови в Україні. Не принижуйте українців неправдивими звинуваченнями. Ми не боремося проти російської мови, а просто відстоюємо свої елементарні права. І якщо ви не лукавите, називаючи себе українцем, то будьте ласкаві, станьте поряд і скажіть ваше вагоме слово на захист українців.

смт Комсомольське Зміївського району на Харківщині».

«Негоже народному депутатові України так зневажати свій народ. За переписом 2001 року етнічних росіян в Україні 17,3 відсотка. Щоправда, в південно-східних областях та Криму росіяни становлять 31,5 відсотка, а українці 61,9. Будьмо справедливі: які права на рідну мову мають українці в цих областях? Чому вам, як народному депутату, не очолити б демонстрації в Донецьку, Харкові, Сімферополі під гаслом «Українцям — українські школи!» Ініціюйте, як депутат, зміни до законів, де було б зазначено: не володієш державною українською — не можеш бути депутатом чи держслужбовцем. Коли ваш попередник Багров дав телеінтерв’ю українською мовою, то в Криму зчинили такий галас! А ви кажете, що українські росіяни дуже люблять українську мову. То про які утиски російської мови ви говорите?

Івано-Франківськ».

«Усе-таки, чи бути російській мові? Відповідь проста: хто хоче, нехай користується нею. Але не проштовхуйте її на державний рівень. Визнати її офіційний статус в Україні означає створити постійний узаконений потенціал нестабільності в суспільстві, штучне розшарування його ще й за мовною ознакою. Потрібне розуміння: Україна намагається позбутися решток колоніальної залежності. Панове народні депутати, не заважайте їй у цьому.

Київ».

«Мабуть, треба Л. Грачу і йому подібним подати голос за українську мову. А російська житиме, будьте певні! Мій зять Микола, росіянин, у 90-х роках такий бунт підняв проти латишів, що заставили вчити латиську (а за російську не турбувалися)! Та й тепер там з дітьми й онуками живе та Бога хвалить. «Ну що, Миколо? — кажу йому.— А нам з оцими Леонідами до такого, як до неба!».

Кременчук».

«Уважаємий товарищ Леонід Грач! Вибачайте що я вас неназиваю «Паном» «Господіном» чи «Добродієм». Ви для мене товарищ бо я старий комуніст. Українці в Росії не требували статуса державної мови. В кожній Державі своя спеціфіка устрою державної мови. Україна многонаціональна держава. Називається Україна. І статус мови повинен бути українский і на цему повинна бути поставлена вилика точка.

Я дуже дивуюс як ви могли погодитис стати депутатом Верховної Ради України як ви незнаєте українскої мови? Вопрос: як ви можете спілкуватис с депутатами? На мою думку якщо депутат виступає на державній требуні то він повинен говорити на державній мові України. Народ це держава. Не буде народа не буде держави. Це потрібно кожному керівникові зрозуміти (як заповід). Якщо це так буде то народ буде жизнерадосний и представників державної влади буде встрічати с радістю і цветами (а не камнями).

смт Олександрія Кіровоградської області».