Помста природи

Парламентські слухання «Підтоплення земель в Україні: проблеми та шляхи подолання» відкрив Перший заступник Голови Верховної Ради України Геннадій Васильєв.

Голова Державного комітету України з водного господарства Віктор Хорєв у своїй доповіді зазначив: Україна за своїм географічним положенням не належить до країн з дуже високим ступенем ризику від гідрометеорологічних явищ і геологічних проявів. Однак останнім часом зросла повторюваність небезпечних природних, і насамперед погодних, явищ. Найперше це стосується підтоплення земель грунтовими водами. За експертними оцінками вітчизняних учених, в Україні від підтоплень постійно страждають майже 16 млн. осіб. А збитки становлять від 300 до 500 грн. у сільській місцевості і 10—12 тис. грн. у містах і селищах міського типу.

У зонах стабільного підтоплення перебуває 540 міст і селищ міського типу, 454 сільські населені пункти. У 97 населених пунктах площі підтоплень перевищують 50 відсотків їх територій. Особливо гостро потерпають від підтоплень у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській, Одеській, Херсонській, Полтавській, Харківській, Чернівецькій областях і на Поліссі.

Значне споживання води більшістю галузей економіки призвело до регіональних водно-екологічних дисбалансів. Збільшення кількості стихійних явищ природи, їхню руйнівну дію вчені пов’язують насамперед із глобальними змінами клімату, його періодичними коливаннями. З огляду на тривалість таких періодів, що нерідко перевищують чотири роки, з високою ймовірністю можна прогнозувати, що в найближчі кілька років температура буде підвищуватися. Рівні грунтових вод також. Оскільки саме надмірна кількість опадів була основною причиною підтоплення земель півдня України, існує велика ймовірність поширення цього процесу найближчим часом на інші регіони держави. Зокрема, режимно-гідрологічні спостереження показують, що черговий період підйому рівня грунтових вод на території України, за прогнозними розрахунками, триватиме до 2010 року включно. Водночас зміна клімату в жодному разі не зменшує істотної ролі техногенних факторів.

Саме на цьому аспекті проблеми загострив увагу депутатів і учасників слухань співдоповідач, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій Толстоухов. Україна тривалий час була сировинно-виробничою базою Радянського Союзу і її економіка формувалася з великими структурними диспропорціями. Радянська економічна система з її нічийною власністю, адміністративним розподілом коштів, низькими цінами на енергоносії, воду, сировину зумовила нераціональне використання природних ресурсів. Енергоємність і, зокрема, водовикористання під час створення валового національного продукту в Україні перевищує рівень європейських країн у 3—5, а подекуди і 8 разів. На жаль, нині можна констатувати, що значною мірою порушено унікальну українську екосистему, яка створювалася протягом сотень тисяч років. Вона мала потужні можливості для формування запасів питної води і самоочищення. І що найстрашніше — цей процес шириться.

Постійно погіршується і якісний склад земель. Зменшується вміст гумусу. Більша частина площ зазнає водної ерозії. Багато угідь отруєні пестицидами, солями важких металів. Вже втрачено понад 600 млн. тонн поверхневого шару грунтів, в тому числі 20 млн. тонн гумусу.

На це також звернули увагу у своїх виступах народні депутати України Георгій Манчуленко, Михайло Гладій, Іван Заєць та інші.

Серед запропонованих першочергових заходів — розробка та затвердження концепції державної програми щодо запобігання та боротьби з підтопленням земель, створення єдиної державної системи моніторингу екологічно вразливих територій, спрямування коштів від збору за використання природних, насамперед водних, ресурсів на виконання невідкладних водоохоронних заходів та відтворення і впорядкування ландшафту.